Екосистемний підхід поширюється на всі сфери суспільства, зокрема, це новий напрям в освіті. Масштабні компанії по всьому світу створюють свої екосистеми. Найперше –  це IT та фінансові гіганти.

Сучасна модель навчання переживає кризу. Традиційна освіта втрачає актуальність, випусники залишають навчальні лави без практичних навиків і їм зазвичай непросто знайти свої місце на ринку праці. Одним із рішень може стати розвиток екосистемного підходу до освіти.

На зараз поняття «екосистема» нечітке. Термін з’явився в біології у 1935 році та трактувався як спільнота незалежних організмів, які гармонійно співіснують протягом всього життя.

З розвитком суспільства він наповнився більш широкими смислами. З’явилися бізнес-екосистеми, медичні та інші.

Напочатку 2000-х почали говорити про освітні екосистеми, з’явився термін «екосистема навчання». Останніми роками думка про подібний підхід витає у педагогічному середовищі.

Не зважаючи на використання терміну, дати чіткі визначення освітнім екосистемам неможливо. Будь-які екосистеми постійно розвиваються і перелаштовуються. Якщо закріпити за ними конкретне поняття, вои постійно виходитимуть за його рамки.

Московська школа управління СКОЛКОВО і організація Global Education Futures провели дослідження, в якому розгледіли навчальні екосистеми як практику, що виникає, для майбутнього.

На прикладі за 40 освітніх екосистем зі всього світу вони показали, як трансформується класична система навчання і що нам очікувати від освіти майбутнього.

Експерти дійшли висновку, що новий підхід приведе до змін у багатьох сферах життя: нові способи навчання, мислення, навчать по-новому жити і співпрацювати. В освіті – це також нові мережеві моделі добровільного навчання і розвитку.

Павло Лукша, один із авторів дослідження, засновник ініціативи Global Education Futures:

«Відомий термін «освітня система» – працює саме як система, яку, як правило, вибудовує держава за стандартами, нормами і правилами. Вона нагадує машину з перероблення сировини. Цією сировиною стають маленькі діти, які надходять в цю машину. Освітня системи виникла на індустріальному етапі людства».

Держава не може впоратися сама з контролем цієї системи. Світ тепер дуже складний, мінливий і система, яка працює як завод на масове виробництво стандартної продукції, більше не потрапляє у запит ринку. Звідси виникає проблема: до 50 відсотків людей у світі працюють не за фахом, який одержали в університеті. І світова економіка має величезні втрати – приблизно 5 трільйонів доларів щорічно через брак фахівців.

Стара система застаріла. Її потрібно змінювати. Нова система повинна бути гнучкою: супроводжувати кожну людину, побудована за принципом адаптивності і персоналізації. Вона має спільно керуватися багатьма учасниками (бізнес, громадські об’єднання, батьки, медіа), а не лише державою.

Навчальна екосистема – це передусім нова управлінська парадигма організації процесу освіти і підготовки людей. Не лише в молодому віці, а – протягом всього життя. Вона допоможе забезпечити максимальну реалізацію потенціалу кожної людини і одночасно максимальний запит з боку суспільства та економіки. Йдеться про колективне процвітання.

Освітні екосистеми – це мережі і спільноти тих, хто навчаються, і провайдерів освіти, які постійно розвиваються і еволюціонують. Вони спрямовані на процвітання на особистому, міжособистому, національному і планетарному рівні. Навчальні екосистеми не варто фіксувати стандартами, законами, правилами.

Концепція lifelong learning з’явилася завдяки постійному розвитку ринку праці і необхідністю підлаштовуватися до мінливих обставин. Якщо не оновлювати свої знання, можна залишитися без роботи і дуже втратити в зарплатні.

Навчальна система на все життя – це не один провайдер на людину. Не одна школи чи університет. Тут немає єдиного стандарту навчання. Потрібно відійти від моделі фабрики, де є умовно менеджери, які контролюють процес виробництва як на конвеєрі.

Ми не продовжуємо один конвеєр, що застоявся, на все життя. Це не про те, що раніше він почився в 5 років і закінчувався в 25, а тепер ми його робимо до 75 років. Ні, це багато струмків. Це парадигма, до якої ми приходимо в економіці. Там теж відбувається перехід на гнучкі системи і мережі виробників від єдиних великих інтегрованих заводів. Екосистемний тренд стосується на лише освіти. Він присутній у всіх галузях.

Lifelong learning неможливо організувати єдиним провайдером, хоча деякі будуть намагатися зайняти цю позицію. Зокрема, деякі університети. Це буде сама людина, яка інтегрує свою життєву траекторію. Допомагають їй в цьому цифрові профілі компетенцій. Вона починає зі школи, йде у додаткову освіту і є певний профіль, як профіль у  Facebook. Рухається різними стадіями. Кожна з них добудовує їй цифровий профіль компетенцій: портфоліо і все інше.

Вся інформація про шкільну освіту, університети, курси, роботу, проектах інтегрується в єдиний профіль. Екосистеми не прийшли до нас масово, тому що для них не була готова цифрова структура. Виникає вона тільки зараз. З’являється повноцінна можливість описувати повединку людини, створювати цифрову модель, цифрового двійника, який супроводжує її протягом всього життя.

Цієї моделі не було, її роль виконували папірці: дипломи державного зразка, свідоцтва про проходження різних екзаменів, сертифікати та інше. Це не тільки точні показники, тому що ми розуміємо, що людина могла багато вчитися, а потім в останню мить не скласти іспит. Чи навпаки: пощастило з білетом. Це викривлення системи, яка насправці сприяє недобросовітсності людей.

Якщо ми хочемо більш цілісну систему, нам потрібний цифровий слід людини. Це інтегрована модель, яка описує поведінку протягом всього циклу навчання.

Цикл може тривати 3 роки, 200 років, скільки завгодно. Модель збирає разом траекторію людини протягом всього життя. Не важливо, скільки пунктів навчання вона обійшла. Вона могла навчатися у дитячому садку, школі, університеті, а могла і в неформальній освіті, оскільки це теж освіта.

Часто неформальна освіта і додаткова освіта дають людині більше для життя, аніж основна. Надає більш цінні компетенції. Підприємницькі компетенції, наприклад, не належать до шкільного стандарту, але вкрай важливі для успіху людини. Це все потрібно, щоб створити таку систему.

Освіта мабутнього буде чітко пов’язана з актуальними запитами ринку. Буде підлаштовуватися під учнів і зацікавлювати у процес навчання бізнес, місцеві спільноти. Вийде жива система знань, в якій знайдеться місце кожному.

Екосистеми – це не просто можливе майбутнє, це напрям розвитку світової системи освіти протягом XXI століття.

Без гнучких централізованих систем, якими управляють багато гравців, ми не зможемо ефективно вибудовувати соціальні процеси. Це буде – майбутній ветор руху, як в нашій країні, так і по всьому світу.

Освітні екосистеми ароджуються в різних куточках світу. Але лише всередині навчальної системи, але і на її межах: в темі міського розвитку, екологічного розвитку, зеленої економіки, у сфері соціальної справедливості, наділяючи людей більш широкими можливостями для самореалізації.

Люди із бідних районів, без доступу до нормальної освіти, раніше не могли навчатися. Шкільна система не могла впоратися. Розподілені мережеві системи виявляється здатні визначити соціальну, гендерну і іншу нерівність. В цьому сенсі екосистеми поширюються не лише зверху вниз, не тільки від забезпечених країн бідним. Вони можуть йти у всі напрямки.

Навчальні екосистеми можуть народжуватися у найбідніших країнах, малих містах і найнесприятливіших умовах. В малих містах, ймовірно, навіть легше і вигідніше вибудовувати екосистему, аніж у великих: оскільки проінтегрувати всіх провайдерів, створити єдину систему збирання людської траекторії легше, аніж у великому місті. В окремих містах освітні екосистеми виникнуть найближчим часом. Але це залежить від людей. Мені важко прогнозувати, тому ми живемо в епоху інтернету і стрімкого проникнення інформації. Якщо раніше поширееея нових норм і підходів займало десятиліття, то зараз – це роки.

За матеріалами РБК

Вам також може сподобатися

Освіта

В Україні стартував новий раунд Балтійсько-Євразійської міжпарламентської навчальної програми

10 березня Міжнародний республіканський інститут (МРІ) організував вебінар-дискусію за участі Лаурінаса Кащюнаса, голови Комітету національної безпеки та оборони ...

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *