«Хто сильний у космосі, той сильний і на Землі»
Г. Є. Лозино-Лозинський

У даному дослідженні актуалізовано задачу подальшого правового і наукового забезпечення інноваційного розвитку авіакосмічної галузі України, зазначено про необхідність інтенсивного залучення та використання передових новітніх технологій у близькому майбутньому, наголошено на потребі подальшого своєчасного та якісного вдосконалення норм міжнародного космічного права та космічного права України. Висвітлено наукові результати комплексного аналітичного підходу щодо формування світоглядних творчих поглядів, ідей стосовно концептуальних засад правового і наукового забезпечення інтенсивного інноваційного розвитку авіакосмічної галузі України в електронну епоху.


Петро Біленчук
професор Національного авіаційного університету

 

 

Микола Малій
директор правничої компанії ТОВ «АЮР-КОНСАЛТИНГ»

 

 

 

Світанок електронної космічної епохи

На початку третього тисячоліття людство з використанням нових проривних технологій у науці і техніці все більше виявляє зацікавленість повітряним та космічним простором Землі. Авіакосмічна галузь сьогодні стала інноваційним рушійним інструментом для досягнення стратегічних цілей як окремих держав світу, так і приватних космічних компаній, які зосереджені, в першу чергу, на наукових дослідженнях для отримання комерційного зиску. Все це зумовлює зростання кількості правовідносин у сфері міжнародного та вітчизняного космічного права, які, в свою чергу, потребують правового й наукового забезпечення та вдосконалення існуючої чільної правової бази. Очевидним і беззаперечним сьогодні є те, що майбутнє людства тісно пов’язане з широкомасштабним освоєнням повітряного та космічного простору та створенню поселень людей на інших небесних тілах.

Сучасні практичні завдання науково-технологічного розвитку електронного суспільства знань вимагають удосконалення, інноваційних змін авіакосмічних правовідносин усіх видів наукової та господарської діяльності суб’єктів права як державної, так і приватної власності. Основними джерелами наукових досліджень стали фундаментальні праці вітчизняних вчених, а саме: Шемшученка Ю. С., Біленчука П. Д., Лихової С. Я., Малія М. І., Маслюка О. В., Обіход Т. В., Сватюк Н. І., (Біленчук П. Д., Малій М. І., Сватюк Н. І. Правове і наукове забезпечення міжзоряних польотів: електронний космічний всесвіт.

А метою цього нашого дослідження є виявлення закономірностей правового і наукового забезпечення авіаційної та космічної галузі України, сучасного інноваційно-комунікаційного її розвитку й розробка на цій основі конкретних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення правового регулювання освітньої і наукової діяльності в авіаційній та космічній галузях.

Світова спільнота на світанку ХХІ століття повноцінно вступила в епоху нового інноваційного цивілізаційного розвитку Індустрії 4.0, четвертої промислової революції та суспільства знань. Новітні ідеї, інновації, знання та наукові розробки стали наріжним каменем, фундаментальною основою розбудови культури, освіти, науки, медицини, економіки провідних країн світу.

Сьогодні дослідники прагнуть пізнати як далеке минуле розвитку людства, так і далеке майбутнє розвитку цивілізації. Харарі Ю. Н. вважає, що вже настав час замислитися над питанням сьогодення й пильно придивитися та проаналізувати, які зміни чекають нас у майбутньому? Плани цього автора мають глобальний характер, а тому він у своїх дослідженнях привертає увагу до основних сил, що формують суспільства у всьому світі й здатні вплинути на майбутнє нашої планети загалом. Очевидно, що спостереження й аналітичне узагальнення поведінки окремих індивідів і цілих країн – це проект, який націлений на глобальну перспективу.

Виходячи з означених пріоритетів, аналізованих у даній статті, вважаємо, що «Індустрія інтелекту», «Індустрія знань» і «Глобальна інноваційна комунікація» – це той сучасний локомотив цивілізаційного розвитку, який визначає новітні напрями, стратегію, тактику й мистецтво розбудови світового порядку задля кращого майбутнього. 2018. 284 с.).

Відомо й те, що українська нація дала людству не тільки хліб та пісню, але й крила. І цей вклад є сьогодні особливо важливим як для безпечного розвитку цивілізації в умовах глобальних криз, голоду, війни в географічному центрі Європи (в Україні), так і для спасіння всього живого та сущого на планеті Земля від реальної ядерної загрози з боку її ворогів. А це значить, що сучасні авіаційні і космічні крила можуть сьогодні убезпечити світ від планетарної катастрофи знищення людей на планеті. Системний асиметричний аналіз наукових досліджень у галузі створення, виробництва й експлуатації аерокосмічної техніки та технологій, здійснених освітянами, науковцями і конструкторами-практиками всього світу в цій пріоритетній галузі знань, свідчить, що серед двадцяти головних очільників теорії і практики освоєння повітряного та космічного простору, – дев’ятнадцять є етнічними українцями.

Ідеї, інновації аерокосмічної галузі: історія, теорія, практика

Як ми вказували, людство вже переступило поріг нового тисячоліття електронної авіаційно-космічної ери. Важливо зазначити, що Україна займає одне з перших місць серед авіаційно-космічних держав світу. Відомо, що українська нація дала людству крила. Адже дев’ятнадцять згаданих етнічних українців серед двадцяти головних очільників теорії і практики освоєння повітряного та космічного простору й стали фундаторами та ідейними рушіями. Це — незаперечний факт.

Авіаційно-космічне, інноваційно-інтелектуальне обличчя України – це знамениті літако- та ракетобудівники, які значно випередили свій час, оскільки створювали авіаційну й космічну техніку не тільки в рамках ХХ, а й для ХХІ сторіччя. До них слід віднести: К. Е. Ціолковського, Ю. В. Кондратюка, Г. Є. Лозино-Лозинського, С. П. Корольова, І. І. Сікорського, В. П. Глушка, А. М. Люльки, А. К. Надайводи, М. К. Янгеля, В. С. Будника, І. П. Пулюя, В. І. Вернадського та багатьох інших відомих українських вчених.

У даній статті неможливо всіх представити, а тому ми обираємо лише кілька з відомих прізвищ для того, аби зацікавити, подивувати, заінтригувати наших читачів, якою багатою є генерація дослідників, які створили крила й поринули пізнавати космос та Всесвіт. А для молодого покоління читачів – це прекрасна можливість продовжити той великий шлях пізнання космічного простору не тільки України, але і всього світу в цілому.

Розвиток авіаційної галузі

Першопроходцем, конструктором авіаційної техніки, легендою авіації — так називають Ігоря Сікорського, винаходи якого змінили світ. Його вважають батьком будування в світі. Серед конструкторських розробок Сікорського літак «Ілля Муромець» (1916 р.), гідролітаки – літаки-човни, гвинтокрилі літаки, найкращий гелікоптер світу S-58 (1954 р.) – на якому літали майже всі президенти США того часу. Нагадаємо, Ігор Сікорський закінчив Київський політехнічний інститут і про цей навчальний заклад він із любов’ю говорив наступне: «Знімаю капелюха перед Альма-матер, яка підготувала мене до підкорення неба».

Піонером з упровадження реактивних авіаційних двигунів для польотів у повітряному просторі по-праву вважається Архип Люлька. Цей авіаконструктор створив двоконтурні турбокомпресорні реактивні двигуни, що перевищили швидкість звуку. Практично це був початок, перші кроки у розвитку надзвукової авіації та багато інших проектів. Авіадвигуни Архипа Люльки були кращими в повоєнній Європі, які встановлювали на військові бойові винищувачі та бомбардувальники. Літаки з його двигунами розвивали рекордну надзвукову швидкість – до 2 500 км на годину.

Своє слово в історії авіації сказав і також видатний технічний винахідник, генеральний конструктор першої в світі системи протиракетної оборони Григорій Кисунько — майстер електроніки, який володів неймовірною технічною інтуїцією, а тому створив новітні системи керування радіолокаційними пристроями. Розроблені ним радіолокаційні системи вперше в світі дозволяли попереджувати і вчасно виявити ту техніку ворога, яка наближалася, й на основі цієї методики діагностики створили ті ракетні системні комплекси, які могли знищувати цю космічну техніку.

Гліб Лозино-Лозинський – творець аерокосмічного літака «Буран». Цей неперевершений винахід – аерокосмічний літак, якого не було в світі ні раніше і, очевидно, не буде аналога і в майбутньому. «Буран» — це вершина інженерної творчої аерокосмічної думки на даному етапі цивілізаційного технологічного розвитку.

«Я вірю у велике майбуття і України, і Української академії наук».
Володимир Вернадський

Космічна ера

Безперечно, що українська освіта, наука і практика в історіографічному вимірі досягла значних успіхів в формуванні та розвитку аерокосмічної галузі як сьогодні, так і в майбутньому. Відомо, що завдяки видатним постатям українських дослідників, які сформулювали не тільки теоретичні основи ракетної аерокосмічної техніки, але й запропонували (розробили) конструкторські рішення, завдяки яким людина вийшла в космос й освоїла навколоземний простір — аж до польотів на інші планети (Місяць, Марс, Венеру тощо).

Очевидно, що першим серед цих особистостей, як стверджує викладач єдиного в Україні курсу «Проектування ракет-носіїв» та « Проектування космічних апаратів» Василь Юхимович Шевцов, слід назвати одного із засновників ракетобудування та сучасної космонавтики Костянтина Ціолковського, оскільки його коріння походить з української землі. Незважаючи на те, що він народився в селі Іжевська під Рязанню, але предки К. Е. Ціолковського – вихідці з української землі, а саме Волині (Рівненської області) з роду гетьмана козака Северина Наливайка, чим вчений дуже пишався.

Нижче в даному дослідженні ми подаємо дослідників, які безпосередньо народилися, жили і працювали в Україні. Вважаємо, що першим серед українських особистостей, які сформували крила й розробили проекти пізнання космічного простору слід назвати Кондратюка Юрія Васильовича (Шаргей Олександр Гнатович) – (1897 – 1942 рр.) – народився в Полтаві. Він поряд із К. Ціолковським (не знаючи його досліджень) фактично заклав основи майбутнього аерокосмічної галузі не тільки в Україні, але й у всьому світі. Юрій Кондратюк першим сформулював і заклав основи теорії майбутньої аерокосмічної галузі й становлення космонавтики з допомогою використання багатоступеневих ракет для польоту в космос. Фактично він вперше у світі обгрунтував оптимальний спосіб польоту на Місяць та повернення на Землю. Крім того, Кондратюк розробив та розрахував наступні проекти: 1) теорію створення і функціонування багатоступеневих ракет та міжпланетних транзитних баз пересадки, дозаправки тощо; 2) технологію використання сонячного світла (сонячного вітру) та гравітаційного поля небесних тіл для розгону ракети; 3) засоби застосування шлюзу і конструкцію скафандра для астронавта (космонавта) з метою виходу у відкритий космос; 4) методологію оптимальної траєкторії польотів до Місяця та інших планет космічного простору й повернення на Землю, яку опісля успішно використали й реалізували на практиці американські дослідники; 5) реальні схеми висадки на місячну поверхню тощо.

Американці вдало використали теорію польоту до Місяця і повернення на Землю Юрія Кондратюка, ще зачислили його в перелік найвидатніших дослідників космосу та включили в Золоту книгу американської космонавтики.

У теорії двигунобудування для літаків і космічних апаратів в Україні є дві найвідоміші постаті: в авіації – це Архип Михайлович Люлька – розробив перший у світі двоконтурний турбореактивний двигун (народився в с. Саварка, Богуславський район). У ракетній техніці (ракетні двигуни) були в основному створені під керівництвом одесита, академіка, творця багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія» — «Буран» Глушка Валентина Петровича (1908 – 1989 рр.). «Енергія» — найпотужніший у світі ракетоносій, що може доставити на орбіту вантаж вагою 100 тонн.

До створення фактично всіх сучасних ракетних двигунів Валентин Глушко був причетний.

Наступний фахівець аерокосмічної галузі (його ще називають «батьком» орбітальної станції) Надайвода Анатолій Костянтинович (народився в селі Приазов’є, Запорізької області). Він очолював роботи з підготовки й запусків різноманітних космічних апаратів та станцій із використанням ракет-носіїв «Протон». Під його керівництвом було проведено випробування перших транспортних ракетно-космічних кораблів постачання космічного комплексу «Алмаз», а також модернізовано й розроблено нові оригінальні засоби, методи та технології виведення в космос ракет-носіїв «Протон-М», «Рокот», «Ангара», розгінних аерокосмічних блоків «Бриз-К», «Бриз-М» тощо.

Генеральний конструктор, який очолив КБ «Південне» (1954 – 1971 рр.) і відповідав за створення бойової ракетної техніки – це Янгель Михайло Кузьмич (1911 – 1971 рр.). Коріння мав українське — дід по батьківській лінії походив із Чернігівщини. Під його керівництвом був створений ракетний щит країни. Крім того, під керівництвом Янгеля були розроблені стратегічні комплекси Р-36, а також знаменита «САТАНА» (сучасні назви «ВОЄВОДА», «САРМАТ»).

У 1962 ракета-носій «Космос» вивела на орбіту штучний супутник Землі ДС-1 (Дніпропетровський супутник – «Космос-1»). Пізніше ракетоносій «Космос» виводив на орбіту сотні французьких, індійських та супутників інших країн.

Ще один легендарний конструктор із Дніпропетровщини Василь Сергійович Будник (1913–2007 рр.). Саме він започатковував констукторське бюро «Південне», розробив його структуру, організацію, зв’язки з базовими підприємствами (зокрема, південним машинобудівним заводом). Він опікувався розробкою ракети «Циклон», яка, на думку деяких учених, є найдосконалішою в світі (має найкращий коефіцієнт конструктивної досконалості). Крім того, він заснував Інститут технічної механіки АН України, який вніс значний вклад у розвиток ракетно-космічної галузі.

Сергій Павлович Корольов (1907– 1966 рр.) (Житомир). Саме під його керівництвом створені перші зразки практичних ракет-носіїв. Його науково-технічні досягнення, які до цього часу не зміг перевершити жоден розробник ракетно-космічної техніки на нашій планеті. За часів С. Корольова був запущений на його ракетних носіях перший космічний апарат у 1957 році, полетіла перша людина в космос (Ю. Гагарін), перший політ до Місяця, його обліт (до цього часу людство нічого не бачило, що по той бік Місяця), перші польоти до Марса і Венери, а також створення багатомісних космічних кораблів. Найбільшою мрією його були саме польоти до Марса та його освоєння.

Водночас слід пам’ятати, що світогляд третього електронного космічного тисячоліття сформували не тільки відомі авіаконструктори авіаційної та аерокосмічної техніки. Очевидно, що нова електронна аерокосмічна ера була би не без знаменитих українських фізиків. Перші кроки за обрій в майбутнє електронне тисячоліття на цій творчій ниві здійснили такі видатні вчені українці як: Іван Павлович Пулюй (1845 – 1918 рр.), Володимир Іванович Вернадський (1863 – 1945 рр.), Степан Прокопович Тимошенко (1878–1972 рр.), Анатолій Петрович Александров (1903–1994 рр.), Георгій Антонович Гамов (1904– 1968 рр.) та багато інших талановитих дослідників.

Поглянемо на ці величні постаті більш детально. Усьому світу відомі відкриті невидимі чудо-промені видатного українця Івана Пулюя, з допомогою яких можна побачити те, що невидиме очима. Це розроблене ним знамените відкриття х-променів і лампи, що дозволило з допомогою х-випромінювання побачити невидимі об’єкти. Ці досліди свого відкриття в м. Брно (Чехія) Іван Пулюй на лекціях і лабораторних роботах з фізики демонстрував студентам.

Відомо, що опісля американські лікарі брати Едвін і Гілман Фрост вперше діагностували перелом зап’ястя в 14-річного пацієнта Едді Маккарті саме за допомогою х-променів. Свій досвід вони описали в наукових виданнях із зазначенням, що використовували чудо-промені і лампу, яку розробив український дослідник Іван Пулюй.

Хоча ці невидимі х-промені деколи називають рентгенівським випромінюванням.

При тому відомо, що студент Рентген, слухаючи лекції І. Пулюя пізніше запантентував рентгенівське випромінювання, тобто ці експерименти, які проводив Іван Пулюй. Тому сьогодні й використовують такі терміни як «рентгенівське випромінювання», «рентгенівські зірки», «рентгенівські апарати», а про Івана Пулюя практично ніхто не знає. Хоча всі ці досліди і відкриття х-променів належить саме нашому земляку. Про це відкриття Івана Пулюя якраз і стверджують американські лікарі брати Едвін і Гілман Фрост.

Тут доречно навести слова вченого, який справедливо зазначав, що «нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

Володимир Вернадський – це унікальна постать, учений-універсал минулого століття. Він створив вчення про біосферу та ноосферу, він є засновником геохімії, біогеохімії, радіогеології тощо. Відомо також, що в одному з французьких наукових журналів Володимира Вернадського було названо «хрещеним батьком глобальної екології». Він також працював над розробкою теми майбутнього – «життя людини в космосі». Додамо також й те, що Володимир Іванович Вернадський був першим президентом Академії наук України. Займаючись усе своє життя наукою він стверджував, що «найперше місце в моєму житті займав і займає науковий пошук, наукова думка і творче шукання правди особистістю» (запис у щоденнику). Ці доленосні слова першого президента Академії наук України повинні стати дороговказом, орієнтиром, компасом для всієї освітньої, наукової і праксеологічної правничої спільноти українського суспільства.

Крім дев’ятнадцяти українців є й один іноземець — Вернер фон Браун – німецький учений, конструктор, розробник ракетно-космічних апаратів.

Значний внесок українців у розвиток авіаційно-космічної техніки та освоєння повітряно-космічних просторів є беззаперечним фактом і належить до надбань та здобутків української нації. Велика заслуга у формуванні авіаційної галузі належить також і всесвітньо відомому авіаконструктору Олегу Костянтиновичу Антонову, якого по праву вважають першопроходцем планетарного масштабу та автором і «батьком» транспортної авіації. Серед його розробок АН-2 — «Кукурузник», «Аннушка» для перевозки місцевих пасажирів, вантажів, пошти, сільського господарства. Ан-22 «Антей», «Руслан» та особливо «Мрія». На сьогодні це найзнаменитіші широкофюзеляжні літаки в світі для перевезення великогабаритних вантажів. Очевидно, що «Мрія» до цих пір за вантажопідйомністю та іншими показниками (результатами) залишається неперевершеним літаком у світі. То хто ж такий авіаконструктор Олег Костянтинович Антонов? «Уявіть собі вельми елегантного авіаконструктора з манерами справжнього артиста, який має рафінований розум і схильність до аналізу, чудово розмовляє французькою та англійською…» – так захопливо іноземні газети писали про «батька» транспортної авіації, конструктора Олега Антонова – коли він приїзжав на Міжнародний авіакосмічний салон в Ле Бурже (Paris Air Chow), Франція.

Літаки фірми Антонова ще в 60 – 80-х роках складали основу транспортної, вантажної й регіональної пасажирської авіації. І сьогодні його «АНи» продовжують експлуатуватися в 10-ти країнах Північної та Південної Америки, 21 країні Африки, 15-ти країнах СНД і Балтії, 17-ти країнах Азії, 13-ти країнах Європи. Додамо, що ім’я О. К. Антонова увічнено в Залі Слави Аерокосмічного музею США (м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія, квітень 1999 р.). Він став шостим представником з наших теренів, увічнених у цьому музеї після К. Е. Ціолковського, С. П. Корольова, Ю. О. Гагаріна, А. М. Туполєва й А. І. Мікояна (Создатель АНов воскрес в американском Зале Славы. Сегодня. 1999, 27 апреля.).

Найкраща пам’ять про знаменитого авіаконструктора – подальше втілення в металі його творчих ідей. Про це свідчать реалізовані на практиці українськими інженерами такі унікальні машини, як АН-225 «Мрія», який встановив 214 національних та 127 світових рекордів, а також АН-70, АН-140, АН-148.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

You may also like

Comments are closed.