By 
Юлія Трестер, голова Громадської ради при АРМА
Створення Агентства з розшуку та менеджменту активів свого часу було однією з вимог для отримання Україною безвізового режиму з ЄС. Але це не означає, що необхідність нового органу була продиктована виключно потребою здобути безвіз. На той час (2016 рік) держава, в якої під арештом перебували тисячі активів, вже мала негативні прецеденти розплати за свою безгосподарність, коли власникам майна після арешту доводилося компенсувати великі суми з бюджету через пошкодження та розкрадання їхніх активів. Тому вирішення проблеми збереження арештованого майна стало важливим завданням ще й у контексті захисту права власності в Україні.
Що таке АРМА та для чого воно потрібне?
В Європі такі організації активно розшукують злочині активи та працюють над тим, щоб незаконне майно зберігалося й приносило користь не злочинцям, а суспільству. Це цілком робоча модель щонайменше за двох умов: 1) інституція повинна бути інтегрована в правоохоронну і судову системи, з нею мають консультуватися, чи є можливості належно управляти активами, котрі планується передати в управління; 2) має діяти принцип невідворотності покарання, накладення арешту на актив повинно закінчуватися його конфіскацією.
Натомість в Україні АРМА були поставлені європейські завдання, проте без європейських умов і можливостей. Агентству без жодних консультацій передають усе підряд, незважаючи на те, чи можна ним хоч якось управляти. Масова передача активів створює ілюзію, ніби АРМА контролює ледь не всю економіку, хоча насправді активів, придатних для управління інструментами організації, налічуються десятки.
А інструменти ці передбачають, що повернення злочинних активів в легальний економічний оборот, їх збереження та утримання лягають на плечі відібраних з бізнесу управителів, а не державного бюджету. Щоб підприємці ставали в черги за активами, це повинні бути ліквідні, економічно привабливі та мінімально проблемні об’єкти, а не автомобілі без документів, недобудови чи незібраний до зими урожай у полі.
Щодо іншої (теж відсутньої) умови ефективності, в АРМА практично не передаються активи, які арештовано з метою конфіскації. Так само немає випадків конфіскації арештованого майна, яким уже управляє агентство. І це є головною причиною того, чому держава не отримує величезних доходів від арештованих активів. Управителі АРМА вкладають у їх збереження мільярди (1,6 млрд грн у 2020–2022 рр.), але самі активи державі не дістаються, бо немає вироків по відповідних справах. Тільки минулого року агентство продало майно на 1 мільярд та мало 1,5 мільярда депозитних коштів, проте бюджет не отримає їх безповоротно, поки суд не конфіскує. Й це при тому, що навіть накладені арешти постійно скасовують, що створює додаткову невизначеність та перешкоджає плануванню управління активами.
Як (не)реформувалося агентство
Попри очевидну необхідність системного підходу у реформуванні АРМА, одиничні спроби провести зміни завжди були тільки латанням дірок та гасінням пожеж. Влада в країні змінювалася, проте відсутність розуміння, чим насправді важливе АРМА та як його зробити дійсно ефективним, було і є стабільним.
У результаті зміни в роботі органу, насамперед, законодавчого характеру, до цього часу носять абсолютно непослідовний і суперечливий характер. Найбільш яскравий приклад – у 2021 році агентству дозволили продавати арештоване майно виключно за рішенням суду, а також заборонили продаж нерухомості до конфіскації. Натомість нещодавно активно дискутувався законопроект, в якому ці обмеження повністю відсутні, тобто орган пропонують повернути до моделі, яка у 2018–2019 роках призвела до численних скандалів та вручення підозр тодішньому керівництву органу.
У поточній редакції закону про АРМА управителям заборонено розпоряджатися арештованими корпоративними правами без згоди власників, водночас у ВРУ зареєстровано вже як мінімум три різні законопроекти, які по-різному вирішують проблему, аж до продажу корпоративних прав на аукціонах по номінальній вартості!
Реформою АРМА опікувався то антикорупційний, то економічний комітети Ради, а роль інституції в риториці законодавців швидко еволюціонувала від захисника прав інвесторів до генератора доходів з російських активів. Такий хаос у поєднанні з понад трирічною відсутністю постійного, обраного на конкурсі, керівника АРМА, м’яко кажучи, не сприяв розбудові органу.
АРМА і російські активи
Під час повномасштабної війни, яка загострила хронічні інституційні проблеми, в управління АРМА почали масово надходити сотні арештованих активів, у тому числі й російських. Передача майна досягла таких масштабів, що видання Forbes назвало агентство «головним холдингом країни» у 2022 році. Правоохоронні структури буквально засипали медіа переможними прес-релізами про арешт та передачу агентству активів на мільярди, однак, як і раніше, не надто турбувалися про те, чи є в АРМА інструменти для належного розпорядження усім цим калейдоскопом чужої власності.
Найпоширеніша ситуація – передача в управління корпоративних прав українських компаній, які мають російських чи білоруських бенефіціарів. Це той випадок, коли дійсно є масштаб, створено враження контролю держави над компаніями агресора та сформовано очікування великої користі від них. На практиці АРМА апріорі не здатне будь-що вдіяти з цими активами, бо за багато років влада не спромоглася внести потрібні зміни в закон.
В результаті, хоч АРМА не має жодного стосунку до конфіскації російських активів, а в управлінні відомства не перебуває жодного стягнутого санкційного об’єкту, з органу все одно зробили цапа-відбувайла в питанні активів рф. Попри те, що саме завдяки управлінню переважно російськими активами, агентство перерахувало до оборонного бюджету 1,5 млрд грн, тоді як жоден інший механізм, крім націоналізованих банківських коштів, поки не дав бюджету схожих результатів.
Джерело: Юридичний вісник України
