By 
30 липня відзначається Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми. Для наших співгромадян і співгромадянок ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, експлуатації та насильства зросли після початку повномасштабної війни росії проти України. Наша розмова з президенткою Громадської організації «Ла Страда-Україна» Катериною ЧЕРЕПАХОЮ присвячена цій гострій проблемі та її подоланню.
– Наскільки питання торгівлі людьми є сьогодні актуальними для нашої країни?
– Я б сказала, що ця проблема дуже актуальна. Спрацьовує ціла низка чинників.
Насамперед: в Україні після широкомасштабного вторгнення росії в рази посилилися міграційні процеси. Мільйони людей вимушені були залишати своє житло та переїжджати в інші місця. За даними експертів, до 30% наших співгромадян та співгромадянок за цей час втратили роботу, а отже й засоби для існування. У багатьох розірвалися усталені зв’язки, якими можна було скористатися, якщо потрібна допомога.
Сьогодні практично кожна українська родина так чи інакше стикається з втратою близьких людей: рідних, друзів, знайомих. У багатьох з’являється депресія, а часом навіть панічні настрої, що знижує їхній опір до різноманітних потенційних ризиків.
Зважимо ще на один момент: розділення родин. Чимало жінок із дітьми через війну опинилися без підтримки чоловіків та батьків і змушені перебирати на себе всю відповідальність за сім’ю – за її утримання та перспективи облаштування. Погодьтеся, не всі до цього готові.
Можна перераховувати й інші моменти. Але навіть згадані засвідчують, що вразливість українців та українок до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми зросла. Злочинців, які користувалися подібними ситуаціями, завжди вистачало, але тепер простір для їхньої діяльності суттєво розширився.
– Чи маєте ви свіжу статистику з цієї проблематики?
– За перше півріччя 2022 року на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, яка працює при «Ла Страда-Україна», загалом надійшло 17 032 звернення. І чимало з них стосується саме ситуацій торгівлі людьми та експлуатації.
Значна кількість звернень – від громадян, які планують залишати Україну. Так, 27,3% серед них цікавляться питаннями працевлаштування за кордоном, 18,1% – правилами виїзду за межі нашої країни в умовах війни, 8,2% – це запити щодо зниклих родичів чи близьких, які полишили українську територію в результаті воєнних дій. Надходять і запити, пов’язані з відповідальністю за торгівлю людьми, – я думаю, що це дуже важливо, адже люди ідентифікують цю ситуацію та прагнуть захищати власні права. І це є позитивним.
– Які категорії населення виявилися найуразливішими до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми?
– Насамперед це внутрішньо переміщені особи (ВПО) – як усередині країни, так і за її межами. Якщо раніше до виїзду за кордон українців та українок найчастіше спонукав брак належної роботи в країні, то під час війни йдеться про питання безпеки. Зараз в Україні жодне місто чи містечко не є безпечним, люди фізично та емоційно виснажені, багато хто не має засобів для існування, все це робить їх незахищеними.
Кілька місяців тому Міжнародна Асоціація Ла Страда спільно з Freedom Found здійснили оцінку ризиків потрапляння в ситуацію торгівлі людьми під час війни, вони досліджували ситуацію в Україні та в найближчих країнах, які приймають українських біженців. Серед груп ризику було виділено осіб, які вимушено тікають від війни за кордон, але мають там обмежений доступ до процедур тимчасового захисту. Часто вони отримують недостовірну інформацію про ці процедури або не володіють нею зовсім, тому не знають, куди звертатися для офіційної реєстрації та отримання відповідного статусу. А інколи просто бояться офіційної реєстрації, бо вважають, що якщо скоїш якесь порушення, тебе одразу депортують із країни.
За офіційними даними, за час війни з України виїхало близько 8,5 млн наших співгромадян і співгромадянок. Переважно серед них жінки, дівчата та жінки із дітьми. Зрозуміло, що саме вони найчастіше перебувають у зоні ризику щодо потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Насамперед йдеться про потенційну сексуальну та трудову експлуатацію.
До групи ризику також належать діти без супроводу дорослих або ті, які перебувають під опікою спеціалізованих установ. У перші місяці війни нерідко траплялися випадки, коли діти подорожували не з батьками, а з тими, з ким була можливість виїхати, – тут теж могла чатувати небезпека.
Є особи без документів, які тікали під обстрілами і не мали змоги нічого взяти з собою. Або особи, які не мають громадянства України, але проживали на її території та були змушені виїхати через війну. Вони стикаються з певними труднощами, насамперед, з оформленням документів, реєстрацією, отриманням допомоги.
І, безумовно, в значній зоні ризику залишаються ті категорії громадян, які й в Україні мали додаткові фактори вразливості. Наприклад, особи з інвалідністю, особи, які мають хронічні захворювання, які потребують спеціального догляду чи лікування. Це можуть бути люди похилого віку, представники ЛГБТ-спільноти та інші.
– З якими проблемами вони найчастіше стикаються за кордоном?
– Люди не знають законодавства країн, до яких вирушають, не володіють інформацією про правила перетину кордону, про можливості облаштування в іншій країні, зокрема з дітьми.
Серйозна проблема – незнання іноземної мови. Коли бракує знань та інформації, коли людина погано орієнтується на новому місці, коли вона перебуває в стресовому, пригніченому стані чи навіть у відчаї, то досить легко може потрапити в ситуацію торгівлі людьми, експлуатації та будь-якого насильства.
Я вже згадувала про абонентів нашої гарячої лінії, які шукають за кордоном роботу і хочуть там влаштуватися в будь-який спосіб. Але незнання мови, невміння перевірити потенційних роботодавців також робить їх надзвичайно вразливими. Траплялися випадки, коли людина виконувала роботу, але гроші їй не виплачували і вона не знала, куди звертатися і чи варто шукати правди, бо роботодавці наполягали, що треба бути вдячною вже за дах над головою та прихисток.
Вразливими до ситуації з торгівлею людьми наших співгромадянок та співгромадян може робити й попередній досвід домашнього насильства. Ми мали звернення, коли жінка розповідала, що в Україні тривалий час зазнавала домашнього насильства. Перебуваючи за кордоном, вона вже витратила всі наявні ресурси для проживання, але повертатися додому не хоче, щоб знову не піддаватися нарузі. Тому ладна пристати на будь-яку, навіть ризиковану пропозицію про підробіток.
Найбільше запитів про ситуації торгівлі людьми, чинні та потенційні, надходять від наших співгромадян і співгромадянок із Польщі, Німеччини, Австрії, Італії, Нідерландів. Ці країни прихистили велику кількість українців й українок і ми завжди їм дякуватимемо за це. Але там, де більше наших переселенців, є й більше можливостей для тих, хто ладен скористатися їхнім складним становищем.
– Якої експлуатації найбільше зазнають нині жертви торгівлі людьми?
– Якщо говорити про статистику звернень, які надходять на нашу гарячу лінію, то чинні чи потенційні ситуації торгівлі людьми стосуються або трудової експлуатації, або поєднання трудової експлуатації з певним сексуальним насильством.
Трапляється, що переселенцям пропонують прихисток якісь приватні особи – найчастіше для жінок і дівчат, жінок з дітьми. А потім виявляється, що за той прихисток жінка повинна повністю піклуватися про господарство, прибирати будинок, навколо нього, доглядати когось із членів родини. І може стикатися з певними сексуальними домаганнями з боку господарів.
Є звернення про те, що українських ВПО прихистили приватні особи, через них надходили виплати для наших громадян. Деякі господарі не лише примушували до виконання якихось робіт, але й контролювали свободу пересування постояльців, не дозволяли раніше чи пізніше певного часу полишати помешкання. Могли встановлювати правила, за якими з кімнати слід виходити лише двічі на день – до туалету. І якщо людина починала опиратися таким правилам, господарі погрожували залишити її виплати собі.
Наші співгромадяни та співгромадянки нерідко просто не знають своїх прав. Але хочу наголосити: в європейських та в інших країнах торгівля людьми, експлуатація та насильство також вважаються злочинами, з якими борються. Для цього є відповідні закони. Головне – не мовчати й звертатися по допомогу.
– Як «Ла Страда-Україна» займається протидією торгівлі людьми у воєнний час?
– Надаємо консультації та підтримку через Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації. Вона працює в режимі 24/7 не лише за телефоном 0800 500 335 або 116 123 з мобільного, але й через електронні канали зв’язку (Telegram: @NHL116123, Facebook: @lastradaukraine, Skype: @lastrada-ukraine, email: [email protected]). Останні є дуже важливими для тих наших громадян, які наразі перебувають за кордоном.
Ми регулярно проводимо превентивно-освітні заходи, інформаційні кампанії, зокрема з групами ризику, надаємо їм поради та рекомендації, розповідаємо, куди звертатися, якщо виникають якісь складні моменти.
Співпрацюємо з іншими державними, міжнародними та громадськими організаціями, які опікуються відповідними питаннями. Проводили спільні заходи з колегами з Молдови, Польщі, Швейцарії, щоб експерти з інших країн могли поінформувати наших фахівців, які працюють з групами ризику, з внутрішньо переміщеними особами, про те, які є процедури захисту для українців за кордоном, на які ризики можуть там наражатися, куди можуть звертатися по підтримку. Під час таких заходів ми отримуємо достовірну інформацію, яка надалі допомагає нам у роботі.
Ми стараємося поширювати різноманітну корисну інформацію через соціальні мережі, щоб охопити якомога більше груп ризику. Повідомляємо корисні посилання, телефони служб та організацій, які надають допомогу в інших країнах, розтлумачуємо правила, процедури їхньої роботи.
Ми є членами європейської мережі громадських організацій «Ла Страда», які працюють у понад 20 європейських країнах в сфері протидії торгівлі людьми. Від початку війни вони активно долучаються до надання допомоги нашим громадянам і громадянкам: одразу почали готували необхідні інформаційні матеріали українською та російською мовами для наших біженців, поширювати їх у місцях перетину державного кордону України, розміщення біженців. У цих матеріалах міститься багато практичних порад, як уникнути небезпеки потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, експлуатації та насильства, інформація та контакти служб допомоги та підтримки тощо.
– Що потрібно знати, щоб не стати жертвою торгівлі людьми?
– Нікому не довіряйте ваш паспорт. Документи, що засвідчують вашу особу, завжди повинні знаходитися лише у вас. Зробіть та збережіть копії найважливіших документів або сфотографуйте їх і надішліть собі на електронну пошту, у хмарне сховище чи особам, яким ви довіряєте і з якими підтримуєте зв’язок щодо вашої подорожі.
Будьте обережні щодо пропозицій від приватних осіб, які не є представниками офіційних структур та організацій, координаційних чи волонтерських центрів.
Залиште близьким чи друзям детальну інформацію про своє майбутнє місце перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами або намагайтесь повідомити інформацію одразу після прибуття.
Намагайтесь підтримувати постійний зв’язок із рідними чи друзями. Домовтеся з ними про кодове слово, фразу чи символ, які повідомлять, що ви в небезпеці.
Дізнайтеся номери телефонів українського посольства та консульських представництв за кордоном та візьміть їх із собою. Якщо ви опинились у скрутній ситуації або вам щось загрожує, звертайтеся до представників своєї країни, які допоможуть вам. Якщо в країні вашого перебування немає посольства України, телефонуйте до посольства України в сусідній державі.
У переважній більшості країн активно працюють неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі. Майте при собі їхні контакти та звертайтеся до них у разі потреби.
У випадку, якщо ви відчули загрозу від людини, яка пропонує вам допомогу за кордоном, або ви вже ідентифікували, що потрапили до рук шахраїв, – телефонуйте за номером 112 або зверніться до відповідних служб і/або організацій, зокрема до поліції, посольства, прикордонних служб, волонтерів, гуманітарних місій тощо.
– Нині готується до затвердження Державна цільова програма протидії торгівлі людьми на період до 2025 року. Чому зараз? І чи берете ви участь у роботі над нею?
– Це важливий документ, який містить комплекс заходів і щодо превентивної діяльності, і допомоги жертвам торгівлі людьми, їхньої реабілітації, а також стосовно притягнення до відповідальності винуватців злочинних оборудок. Програма насправді мала бути затверджена ще наприкінці минулого року, але цей процес затягнувся, потім розпочалася війна. Звісно, війна – це великі виклики для нашої держави, але питання торгівлі людьми мають свої виклики і ця робота не може стояти на місці, вона не може бути забута. Тому було розпочато процес доопрацювання Програми з урахуванням воєнних реалій та труднощів. Міністерство соціальної політики як національний координатор, який курує цю Програму, провело стратегічну сесію за участю всіх дотичних суб’єктів і представників міжнародних та громадських організацій, «Ла Страда» так само була залучена до неї. Спільні напрацювання мають бути оформлені в нову редакцію тексту Програми, яку невдовзі передадуть на затвердження.
Володимир ДОБРОТА,
Національний пресклуб «Українська перспектива»
