By 8-9 тисяч євро, оригінальна концепція, логістика та прозорі фінанси — одні з головних бізнес-аспектів, які має врахувати фешн-бренд при масштабуванні за кордон. При цьому сьогодні не обов’язково виїжджати з офлайн-виставкою — баєри відкриті до онлайн-комунікації. Що варто врахувати бренду, щоб отримати замовлення з-за кордону та яких помилок не варто допускати в спілкуванні з баєрами, розповіла Анна Швець, засновниця Shvets Agency, під час вебінару від естонської урядової програми e-Residency.
Анна майже 10 років представляє фешн-бренди в Європі, її агентство комунікує як з невеликими магазинами, так і з масштабними ритейлерами в Лондоні чи Берліні. 2019 року Анна в співпраці з Марією Маслій організували перший у світі шоу-рум стійких брендів The Sustainables у межах Paris Fashion Week. Через пандемію шоу-рум працює в онлайн-форматі.
«Традиційні тижні моди — це 3-5 днів показів і опісля — тиждень продажів у шоу-румах. Усі бізнес-процеси й робота відбуваються після червоних доріжок і шоу. Найактуальніші тижні моди сьогодні: в Парижі, Лондоні, Мілані, Берліні, Копенгагені. Якщо раніше Париж був центром фешн-світу, то зараз на ринку відбувається перерозподіл. Ті ж азійські чи скандинавські тижні моди набувають усе більшої ваги. І на це брендам теж потрібно зважати», — пояснила під час лекції Анна Швець.
Приміром, у Париж варто їхати бренду з вечірніми, весільними та іншими сукнями. У Мілан — везти трикотажні бренди. У Берлін чи країни Скандинавії — краще везти молодіжні та стрітвер-колекції.
Однак, перед будь-яким виїздом варто обов’язково спробувати знайти замовлення онлайн, а за потреби надіслати зразки. З пандемією баєри стали відкриті до такої комунікації, для брендів це — суттєва економія та нові можливості. Якщо ж кілька магазинів дали фідбек після отриманих зразків, що хочуть побачити всю колекцію офлайн, тільки тоді варто готуватися до trade show чи роботи в шоу-румі. Адже один такий виїзд у середньому обходиться брендам від 8-9 тисяч євро. Відповідно, має бути достатня кількість запланованих зустрічей, щоб витрати окупилися.
Якщо бренд таки їде в Париж, Мілан чи Копенгаген, то має обов’язково прорахувати:
- Концепцію та дизайн
- Цінову політику
- Підготувати сайт та соцмережі
- Прайс-лист і каталоги
- Виробничі моменти
- Логістику
«Концепція бренду та дизайн колекції мають бути сильними й продуманими, щоб моментально чіпляти баєрів. Вони мають розуміти, як це “продавати” далі. Один із довготривалих трендів у моді, звісно, sustainable. Але якщо бренд називає свою колекцію стійкою, то має це підтвердити за всіма стандартами: від виробничих процесів (“білих” зарплат, етичності, рівності тощо), тканин з усіма сертифікатами до прозорих фінансів і навіть стійкої логістики. Наприклад, будьте готові, що вас запитають, який вуглецевий слід лишає транспортування вашого одягу до Європи», — наголосила Анна Швець.
Цінова політика, за словами sales-експертки, має бути приблизно однакова в усіх країнах. Не можна ставити в Україні ціну, умовно, 1000 гривень, а в Берліні 100 євро.
Також під час контакту безпосередньо з баєрами у представників бренду має бути прайс-лист, каталог (з усією відфотографованою колекцію на білому фоні) та сайт із соцмережами. Мало того, соцмережі мають бути дуже активними і з великою кількістю підписників. Інакше в баєра виникне питання, чи про бренд хтось знає, а якщо ні, то чому. Сайт також має відповідати концепції бренду. Умовно, на Tilda чи простенький WordPress не підійде.
«Дуже важливо продумати всі виробничі можливості: людський потенціал, форс-мажори, доставка. Якщо ви привезете замовлення з тижнів моди, то маєте тільки один шанс справити перше враження. Адже штраф чи знижка — це найкраще, що може статися з протермінованими дедлайнами, в гіршому випадку з брендом розривають контракт, він втрачає репутацію та значні кошти. Зазвичай бренд має 2-3 місяці, щоб відшити замовлення. Іноді просять надіслати раніше. Тому найкраще озвучувати реальні терміни виконання», — додала Анна Швець.
Логістика — ще один важливий аспект, який іноді випускають з поля зору. У чому важливо тут розібратися: час, вартість і особливості розмитнення. В Анни був кейс, коли німецький магазин замовив товару на 3,5 тис. євро, але на додачу крім одягу отримав ще 1800 євро податкових зборів. Звісно, що після цього магазин відмовився працювати з брендом. В усі ці тонкощі потрібно заглиблюватися, аби не втратити замовників і партнерів.
Анна Швець наголошує: фешн-бізнес — це не лише глянець і красиві фотосесії в журналах, це — такий же бізнес як і інші. Тому для того, аби вийти на міжнародний ринок, потрібно враховувати гору бізнесових аспектів, з яких лише 10-15% стосується дизайну й креативу.
