By Віктор Галасюк, народний депутат, голова Комітету ВР з питань промислової політики та підприємництва:
Реформи в Україні забуксували на рівні фіскального та фінансового блоків Кабінету міністрів. Уряд майже не запропонував бізнесу дієвих інструментів розвитку; лише збільшив податкове навантаження. Гривня стрімко дешевшає. У кінці лютого в один з системних банків НБУ знову “закачав” стабілізаційний кредит приблизно на 2,7млрд грн., який, імовірно, знову піде на спекулятивні операції з валютою.
Про черговий очікуваний обвал гривні не говорить тільки лінивий. Завдяки чому можна вийти з економічного піке, у яке Україна попала перш за все через відсутність структурних реформ? Про це БІЗНЕС говорить із головою Комітету ВР з питань промислової політики та підприємництва Віктором Галасюком (фракція Радикальної партії Олега Ляшка), який до того, як зайняти депутатське крісло, займався саме питаннями залучення інвестицій в один з індустріальних парків.
— Які висновки ви зробили після участі в Міжпарламентській конференції з питань Світової організації торгівлі, що відбулась в Женеві 16-17 лютого?
— СОТ надає набір ефективних інструментів, які Україна, на жаль, використовує не в повному обсязі. Ми займаємо не дуже активні позиції під час багатосторонніх перемовин, відстоювання власних інтересів. Інші ж країни, наприклад Туреччина, не тільки широко використовують інструментарій, передбачений регламентами СОТ, а й навіть виходять за межі дозволеного, “нариваючись” на судові позови.
Головне, що механізми торговельної війни вони ефективно використовують для максимального розвитку власної промисловості та стимулювання експорту готової продукції. Україна має діяти в СОТ саме таким чином. Ми вступили в цю організацію на дуже невигідних умовах і недостатньо забезпечуємо належний рівень захисту власного ринку. Проблема в тому, що в межах СОТ наші інституціональні потужності є невеликими.
Наприклад, від України на постійній основі в СОТ працюють лише два фахівці. А від Росії — близько тридцяти. На Конференції голова СОТ Роберту Азеведу наголосив, що в складній системі торговельної політики є формальні складові (юридичні, дипломатичні тощо), а є суто психологічні. На його думку, на 60% успіх у відстоюванні країною своїх інтересів залежить саме від психологічної складової.
Тому Україна зараз має прозоро демонструвати не тільки своє складне становище, а й розрахунки щодо того, яким чином урахування тих чи інших торговельних інтересів України може бути вигідно світу. Тобто запускати саме процес психологічної підготовки та впливу.
— В таких законодавчих ініціативах по регулюванню економіки потреба вже є?
— Є. Наприклад, ми вводимо тимчасовий мораторій на експорт з України лісу кругляка на 10 років: відповідний законопроект №1362 прийнятий у першому читанні. Є плани запровадити тимчасові експортні мита на певну сировинну продукцію, наприклад залізну руду. Дані ініціативи можуть бути предметом подальшого розгляду в СОТ. Тому вже зараз потрібно проводити попередні консультації.
— Обґрунтуйте заплановані торговельні обмеження на експорт.
— Такі заходи потрібні для розвитку та захисту певних галузей. Нам необхідно конвертувати сировинну економіку в економіку, орієнтовану на випуск готової продукції. Крім того, державі потрібні фінансові джерела для наповнення бюджетів розвитку, надання здешевлених кредитів, побудови інфраструктури, фінансування капітальних видатків. Одним із таких джерел можуть бути тимчасові експортні мита на сировину.
— Чи є в парламенті ініціативи щодо скасування певних імпортних мит на товари, потрібні для розвитку власного виробництва?
— Безумовно, ми маємо законодавчі ініціативи, що будуть скеровані на скасування імпортного мита на устаткування та обладнання, яке використовується у виробничому процесі, та сировину. Це, скоріше за все, викличе в міжнародної спільноти великі зауваження через неминучу вибірковість підходу. Тому тут знову доведеться застосовувати психологічні важелі впливу.
— А як урахувати інтереси ще “живих” вітчизняних підприємств, які теж виробляють обладнання?
— Включити їхню продукцію до переліку товарів, на які встановлюється тимчасове імпортне мито. Але слід розуміти, що навіть це мито запроваджено тимчасово. Ефект від його застосування буде тактичним, а не системним. Нам треба створювати системні стимули, щоб важелі торговельної політики не працювали самі по собі, а сприяли розвитку переробної промисловості. Такі проекти розробляються, у тому числі на рівні нашого Комітету.
— Про які саме ініціативи йде мова?
— Щоб систематизувати роботу, зробити реалізацію промислової політики послідовною, відкритою та ефективною, ми в Комітеті розробили проект Моделі розвитку промисловості України (див. “Набір політик та ключові інструменти…” на стор.12. — Ред.). Зараз відбувається обговорення й уточнення моделі з бізнес-асоціаціями виробників продукції.
24-25 лютого в Брюсселі відбулось засідання Парламентського комітету асоціації між Україною та ЄС (ПКА; займається імплементацією Угоди про зону вільної торгівлі. — Ред.), заступником голови якого я є.
Там депутати Європарламенту пообіцяли надати рекомендації щодо нашої моделі. Зазначу, що Україна отримала позитивний ефект від торгових преференцій Євросоюзу при експорті сільгосппродукції. Але для просування промислової продукції на світовий ринок одних тільки преференцій замало, потрібно стимулювати внутрішнє конкурентоспроможне виробництво.
Тому в проекті Моделі промислового розвитку встановлені цілі та передбачені інструменти промислового розвитку, які ми плануємо запровадити у законодавстві задля залучення інвестицій саме в переробну промисловість, а не в фінансовий сектор та спекулятивний капітал.
Зараз частка переробної промисловості у ВВП України становить всього 14%. Ціль — підвищити її хоча б до 25%. Залежно від темпів реалізації реформ це може зайняти 7-10 років (див. “Цілі промислової політики…” на стор.10. — Ред.).
— Про підтримку яких галузей іде мова?
— Ми починаємо передусім із запровадження горизонтальних інструментів, що будуть стосуватися всіх галузей економіки та не потребуватимуть вибору окремих пріоритетних галузей. Є універсальні потреби промисловості, а саме стимулювання експорту готової продукції, імпортозаміщення, державні закупівлі, зняття регуляторних бар’єрів тощо, а також проблеми, які треба вирішувати: висока вартість кредитування, високі податки, які для нових виробництв мають бути значно нижчими для залучення інвестицій. Адже економіка без промисловості — це колос на глиняних ногах.
Тому у своїй Моделі ми пропонуємо створити Державний банк розвитку для надання здешевлених кредитів для реального сектора під розширення чи будівництво нового виробництва.
Якщо ми не можемо вилікувати банківську систему України загалом, то повинні налагодити адресні кредити промисловому сектору під відсотки менші, ніж облікова ставка НБУ. Одночасно обмежити дії НБУ щодо підвищення облікової ставки нібито для боротьби з інфляцією. Це тільки здорожчує кредити.
Пропонуємо запровадити програми кредитування малого і середнього бізнесу через Національний фонд кредитування малого бізнесу при Державному банку розвитку. Так, як це роблять в других країнах: не для того, щоб держава заробила на цьому, а для сприяння створенню робочих місць, експорту тощо.
Пропонуємо встановити особливі умови оподаткування для нових виробництв, наприклад, у межах індустріальних парків, створити Державне експортно-кредитне агентство для забезпечення гарантування страхування експортних поставок українських підприємств.
До речі, усі ці ініціативи та базові інструменти зафіксовані в Коаліційній угоді та, відповідно, включені до Програми діяльності уряду.
А вже другий крок — розробка плану запровадження галузевих секторальних програм. Його Комітет буде напрацьовувати із профільними виробничими підприємствами, асоціаціями. Адже ми розуміємо, що для створення певного ресурсу сировини в Україні мало заборонити експорт лісу кругляка. Треба компенсувати втрату валютної виручки, а головне — забезпечити створення потужного виробництва готової продукції в Україні. Держава має надати здешевлені кредити, створити індустріальні парки тощо. Потрібен комплексний системний підхід для залучення інвестицій у переробну промисловість.
— Одна з головних вимог бізнесу до держави — частково спрямовувати зовнішні запозичення від МВФ, інших інституцій на кредитування реального сектора, а не на рефінансування банків, які використовують ці гроші для спекулятивних валютних операцій. Чи можливо задовольнити цю вимогу?
— МВФ надає кредити задля стабілізації макрофінансових показників, поповнення валютних резервів. Вони жодним чином не йдуть на проекти розвитку. Ці кошти — ковток повітря, який дозволяє економіці прожити дуже короткий відрізок часу, адже неможливо стабілізувати нестабільну систему за рахунок зовнішніх кредитних ін’єкцій.
Але ми повинні ефективно використати цей час, не списуючи бездіяльність на військову агресію, а створюючи запропоновані державні інститути розвитку. Такі інститути мають акумулювати міжнародну фінансову допомогу за рахунок донорських конференцій, інвестиційних кредитів, що надаються інституціями окрім МВФ — Європейським інвестиційним банком, ЄБРР тощо.
Через нові державні інститути треба буде направити в реальний сектор також державні кошти. У бюджеті передбачено 25 млрд грн. на державні гарантії, які не були розподілені Законом по конкретних програмах видатків. З приводу чого депутатська фракція Радикальної партії Олега Ляшка направила офіційний лист прем’єр-міністру Арсенію Яценюку.
У листі, зокрема, детально розписано, де та скільки коштів взяти на розвиток промисловості, які зміни в бюджет внести, указані пропозиції щодо створення нових інституцій. Загалом в 2015 р. можна акумулювати з державних джерел близько 100 млрд грн. для інвестування їх в економіку через нові державні інститути за рахунок коштів на державні гарантії, капітальних видатків, надходжень в бюджет від НБУ, від продажу конфіскованого “корупційного” майна, економії бюджетних коштів завдяки реструктуризації (“заморожуванню”) повернення державного боргу тощо.
— Коли перелічені вами державні інструменти розвитку можуть бути створені?
— По-перше, ми сподіваємось, що Кабмін приділить цим механізмам належну увагу та буде їх активно розвивати. Але минулого тижня в проекті змін до Бюджету наші пропозиції враховані не були (змінами до Закону про державний бюджет на 2015 р., внесеними 02.03.15 р., парламент надав Кабміну право залучити кредитні кошти під державні гарантії в розмірі 21 млрд грн. для створення чергового стабілізаційного (резервного) енергетичного фонду. На можливий розвиток залишилось 4 млрд грн. — Ред.).
Тому народні депутати, у тому числі члени Комітету, який я очолюю, як суб’єкти законодавчої ініціативи готові подавати у ВР відповідні законопроекти згідно запропонованої Моделі промислової політики. Мова йде про сім-вісім масштабних законопроектів, що розвертають розвиток економіки в іншому напрямку.
З новими, зрозумілими для інвесторів, інструментами можна виходити на донорську конференцію вже в квітні цього року. За наявності злагодженої позиції парламенту та уряду та швидкого створення державних механізмів інвестування та підтримки промисловості в 2015 р. можна залучити декілька мільярдів доларів інвестицій в реальний сектор України.
В кулуарах під час засідання ПКА в Брюсселі європейські партнери нас запевняли, що це підвищує шанси України на донорській конференції.
Тому в будь-якому випадку треба діяти на випередження, не чекаючи від уряду розробки нових законопроектів. Якщо не розпочати впровадження системних фундаментальних змін сьогодні, то завжди будуть казати: не той час, зараз інше “горить”. Але завтра вже не буде чим тушити пожар.
Саме тому в проекті Моделі промислової політики ми пропонуємо крім планової програми дій антикризову. Зокрема, вимагаємо від уряду та Мінекономрозвитку сформувати Антикризовий економічний штаб із залученням міністрів, народних депутатів, експертів із бізнес-середовища, представників виробників тощо.
— У які терміни ви плануєте запровадити нові інститути розвитку, на якій стадії знаходиться розробка законопроектів?
— Ми маємо запровадити їх протягом декількох місяців, щоб влітку вже почалось асигнування промисловості. Деякі з законопроектів розроблені й найближчим часом будуть подані на розгляд парламенту. Це зміни в законодавство щодо індустріальних парків, законопроекти щодо створення Державного банку розвитку, кредитно-експортного агентства. Інші ініціативи знаходяться в стадії концептуального проектування.
— Розроблені документи можуть з’явитись в парламенті в березні-квітні?
— Так, ми зробимо все, щоб вони були зареєстровані в цей час. Комітет намагається активно просувати перспективне законодавство. Наприклад, в першому читанні був прийнятий історичний законопроект №1313 щодо масштабної енергомодернізації. Розвиваємо ще два важливих інструменти — державно-приватне партнерство та державне замовлення.
Ретельно готуємо до другого читання зміни до Закону про державно-приватне партнерство, напрацьовані спільно з USAID з урахуванням пропозицій ЄБРР. Законопроект дозволить створити посиленні гарантії, стимули для приватного інвестора.
Також будемо пропонувати внести зміни до законодавства про державні закупівлі, аби передбачити системні преференції (квотування) для вітчизняного виробника. Урядовий законопроект з цієї тематики цієї норми не враховував, тому він не знайшов підтримки в Комітеті.
— Є пріоритетні галузі, які можуть отримати таку державну підтримку?
— На мою думку, для держави пріоритетними мають бути будь-які переробні галузі та високотехнологічні виробництва. Але, щоб обґрунтовано робити ставки на конкретні сектори, треба провести економічні розрахунки і доказати це через вплив на ВВП, на зайнятість.
— Хто має робити такі розрахунки?
— Мінекономрозвитку. Ми готові в цьому допомагати.
— Вони щось роблять в цьому напрямку?
— На жаль, в діяльності економічного блоку уряду я бачу зайве фокусування на питаннях дерегуляції, які є важливими, але жодним чином не пріоритетними в поточній ситуації. Бо дерегуляція — це 10-15% того, що потрібно зробити для стимулювання розвитку економіки. Я б ні в якому разі не перебільшував значення дерегуляції і те, наскільки вона може вплинути саме на темпи економічного зростання.
— Податкову політику уряду та парламенту зараз критикує весь бізнес. Одночасно на розгляді в Комітеті є законопроекти, пов’язані з діяльністю спеціальних (вільних) економічних зон. Що пропонує ваш Комітет в сфері податкової політики — встановлення особливих податкових режимів чи перегляд нинішньої податкової системи в цілому?
— Зараз потрібні інструменти, що сприятимуть дуже швидким змінам. З досвіду Польщі, Туреччини, Китаю, Малайзії, Словаччини, інших країн виходить, що для розвитку промисловості потрібно передусім запровадження індустріальних парків. Майданчиків з готовою інфраструктурою, які мають спеціальний податковий режим для інвесторів, де дозволено розміщення саме виробничих підприємств. Це ключова умова.
— При різній владі вже практикували спроби створення СЕЗ, індустріальних парків, запровадження державної підтримки для кредитування аграріїв тощо. Як правило, закінчувалось все корупційним скандалом, неефективним результатом, тіньовими схемами. Як уникнути історичного рецидиву при створенні державного банку, індустріальних парків тощо?
— По-перше, основний реальний запобіжник від неправильного використання інструментів державного впливу — це публічність і прозорий контроль. Зараз якісно інша ситуація з публічністю та громадським контролем. Повторення того, про що ви говорите, вже неможливо.
Нещодавно Президент України Петро Порошенко підписав Закон “Про відкритість використання публічних коштів”, який ми активно лобіювали та який вимагає публічного звітування про використання кожної копійки державних та комунальних фінансів. В тому числі це розповсюджується на запропоновані інститути розвитку.
По-друге, якщо колись полегшене оподаткування було використано декількома СЕЗ не за призначенням, треба було закрити їх, а не скасовувати повністю сам механізм. Через це Україна втратила колосальні інвестиції, передусім в промисловому секторі.
Наразі політика Комітету полягає в тому, що ми не підтримуємо створення в “ручному” режимі окремих СЕЗ та прийняття згаданих вами законопроектів, оскільки вже створено відкритий ринковий механізм європейського зразка — Закон “Про індустріальні парки”
(прийнятий 21.06.12 р. через подолання вето Президента; зареєстровано 12 індустріальних парків; податкові преференції для індустріальних парків законодавчо поки не визначені. — Ред.). Він дозволяє місцевій громаді, бізнесу створити індустріальний парк в ініціативному порядку з урахуванням законодавчих критеріїв. Цей механізм також повністю відповідає концепції децентралізації влади.
Я на Львівщині проводив спільну нараду з губернатором саме по промисловій політиці в межах індустріальних парків. Там створили декілька таких парків, які вже отримують на облаштування фінансування від ЄС по лінії транскордонного співробітництва: один — EUR4 млн, другий — EUR2 млн. Але вони ще не отримали жодної копійки від українського уряду.
Дійсно, через помилки минулої влади механізм сприймається неоднозначно. Але нам не треба боятися діяти, бо інакше прийдемо до економічного колапсу. Це базова парадигма: неможливо побудувати сильну потужну економіку, яка виробляє готову продукцію, без потужного державного впливу. Якщо реалізовувати тільки дерегуляцію, матимемо “зерново-металургійно-лісовоекспортну республіку”.
— Погодьтесь, що 15% ефекту від дерегуляції — це не так вже й мало. Нещодавно парламент прийняв закон щодо дерегуляції — про спрощення господарської діяльності. Але в ньому парламентарі, врозріз з позицією вашого Комітету, залишили певні корупційні ризики, коли уряд отримав можливість запроваджувати додаткові адміністративні послуги. Ці норми будуть скасовані?
— Той законопроект (№1580. — Ред.) спрямований на дерегуляцію по низці напрямів: для громадян — власників нерухомості, бізнесу, селян тощо. Наприклад, він захищає інвесторів в високотехнологічних галузях, а саме забороняє конфіскацію серверного обладнання для виконання слідчих дій, потрібну інформацію слідчі мають одержувати на місці, що унеможливлює рейдерські атаки на бізнес.
Є багато інших корисних норм. Але потенціал ліквідації бюрократичних штучних бар’єрів залишається колосальним.
Що стосується корупційних ризиків: в Комітет вже подані законопроекти, ми внесемо відповідні поправки виходячи з того, що будь-які адміністративні послуги мають бути чітко вказані в законі через норми прямої дії.
— Наразі є ініціативи щодо проведення регуляторної “гільйотини” на законодавчому рівні від ГО “Легкий Бізнес” (див. “Тонкости регулировки”). Експерти ГО пропонують визначити перелік законів, якими встановлюються регуляторні норми, та автоматично списком скасувати ці норми через один рік. Ви підтримаєте таку ідею?
— На Комітеті розглянута законодавча ініціатива від народного депутата Оксани Продан — законопроект №1069 про зміну системи регулювання економіки. В ньому якраз пропонується перелік із 87 законодавчих актів, регуляторні норми яких в сфері господарської діяльності пропонується автоматично скасувати через рік після прийняття цього закону.
За цей час державні органи повинні напрацювати та подати в Кабмін нові регуляторні моделі. Комітет підтримав ідею такої регуляторної “чистки” та рекомендував проект закону до прийняття в першому читанні в цілому (в розклад засідань ВР включений на пленарний тиждень 17-20 березня. — Ред.).
— Минулого тижня прийнята нова версія Закону про ліцензування певних видів господарської діяльності, яким їх кількість зменшено приблизно вдвічі. На який компроміс довелось піти задля скасування ліцензування діяльності природних монополій?
— Для досягнення компромісу між Мінекономрозвитку, профільним держрегулятором та Комітетом ВР з питань паливно-енергетичного комплексу ми врахували пропозиції щодо збереження ліцензування природних монополій, але тільки в частині регульованого тарифу.
Якщо, наприклад, виробник хоче на заводі облаштувати тепло- чи електрогенерацію для власних цілей, він це може зробити без отримання ліцензії. У випадку з державними монополіями (теплопостачання, водопостачання тощо) профільний держрегулятор використовує механізм ліцензування, в тому числі як механізм контролю тарифів.
— Велике невдоволення бізнес-спільноти визвало те, що коаліція порушила свою обіцянку, коли в кінці 2014 р. парламентарі вивели з-під дії регуляторного законодавства Державну фіскальну службу. Чи підтримаєте ви повернення ДФС в сферу дії Закону про державний нагляд (контроль)?
— Те, що закладено в Коаліційну угоду, — це правило для всієї коаліції. Безумовно, ми підтримаємо імплементацію всіх норм, які ми спільно заклали в Коаліційну угоду, та будемо відстоювати інтереси бізнесу.
Источник: http://www.business.ua/email/www.business.ua/articles/politics/Uryad_robit__zayve_fokusuvannya__na_deregulyac%D1%96%D1%97-91213/
