Денис Осмоловський,
адвокат

На тлі численних скарг бізнесу про зупинення реєстрації податкових накладних, прогнозованою реакцією представників влади (профільного комітету ВРУ, Мінфіну та ДПС) є типове зміщення акцентів джерела проблеми, а простіше кажучи, «переведення стрілок» відповідальності.

Першопричина проблеми

Причина проблеми не в критеріях ризиковості, не в технічній складовій СМКОР, не у виконавцях ДПС. Протиправність їхніх дій — це якраз наслідки, причина ж у тому, що СМКОР у юридичній площині мертвий ще з 2017 року, і вся діяльність Державної податкової служби з так званого моніторингу відповідності ПН/ РК критеріям оцінки ступеня ризиків з подальшою зупинкою їх реєстрації поза законом. Інші правові дефекти в підзаконних актах є плодами цього «отруйного дерева».

Почнемо з першопричини: згідно п. 41.5, ст. 41 ПКУ повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим кодексом, Митним кодексом України та законами України. Коли в 2017 році запроваджувався СМКОР пунктом 74.2, то ст. 74 кодексу було передбачено, що в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення їхньої реєстрації. Тобто, способом реалізації контрольної функції контролюючого органу є саме моніторинг ПН/РК, а зупинення реєстрації — є відповідним засобом реагування, коли такі ПН/РК підпадають під критерії ризиковості. Як уже неодноразово зазначалося, перша модель СМКОР у 2017 році прогнозовано не спрацювала, точніше спрацювала навпаки — майже як зараз, колосальні бездумні блокування спричинили зупинку роботи бізнесу та, відповідно, ґвалт у бізнес-середовищі і, як наслідок, у грудні того ж року, разом з іншими нормами з ПКУ, поспіхом прибрали майже весь механізм СМКОР і передали уряду право визначити підстави та порядок зупинення ПН/ РК. Але разом із «видаленням» із Кодексу механізму, прибрали головне — сам моніторинг ПН/ РК (п. 74.2, ст. 74) як спосіб реалізації контрольної функції.

Моніторинг ПН/РК відноситься до форми здійснення податкового контролю шляхом обробки та використання податкової інформації, натомість, чинна редакція ПКУ не наділяє ДПС такими повноваженнями взагалі (для прикладу, повноваження на моніторинг контрольованих операцій визначено в ПКУ). Крім того, право ДПС на прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в кодексі також відсутнє, знову таки внаслідок того, що під тиском проблем першої моделі СМКОР у 2017 році з кодексу видаляли відповідні розділи поспіхом.

Це була перша кісточка доміно. Інші стали сипатися, коли Мінфін почав розробляти проект постанови КМУ (надалі славнозвісний Порядок 117) і зажадав собі максимальні функції з постійної зміни Критеріїв оцінки ризиків руками ДФС (на той час), ігноруючи зауваження інших держорганів. Усім уже відома історія з визнання протиправною в частині постанови № 117, і не тільки, щодо протиправних листів ДФС, якими визначалися критерії ризиковості, а й незаконного права податківців на відмову в реєстрації ПН/РК. Верховний Суд у своїй постанові від 10.03.20 року (справа 826/12108/18) чітко зазначив, що п. 20.2 ПКУ надає право Мінфіну лише розробити порядок роботи комісії (як способу реалізації владної функції), право встановлювати підстави для відмови в реєстрації ПН/РК в кодексі відсутні.

Наслідки падіння цих доміно також усім відомі: тотальні програші ДПС справ у судах за цією категорією, мільйони державних коштів витрачених на безглузде оскарження, зіпсовані ділові відносини та бізнес-процеси (чого варті запобіжники в договорах про штрафи та несплату ПДВ у разі зупинення реєстрації) і, звісно, поширення «тіньового» ПДВ, закріпленого рішенням суду програного ДПС із формальних підстав.

Подальший провал

Наступні доміно — це наслідки подальшої протиправної бездіяльності профільного комітету ВРУ, Мінфіну та ДПС. Свідомо розуміючи, що причина проблеми в неузгодженості норм ПКУ, їх усіх задовольняла ситуація, що Порядок 1165 приймали не вони, а СМКОР чудово (в ручному режимі) впливає на виконання плану і не тільки бюджетного. Прийнятий, начебто на виконання пункту 20.2 ПКУ, наказ Мінфіну № 520 від 12.12.2019 р. протиправно визначає підстави для відмови в реєстрації ПН/ РК. Про це також дуже добре відомо, ще з 2019 року голові фінансового комітету ВРУ та членам цього комітету (інформування та результати документування бездіяльності за посиланням).

Небажання владних органів зайнятися корінням даної правової проблеми породило «плоди отруйного дерева» у вигляді альтернативного СМКОР — один механізм прописаний у Порядку 1165, інший існує в реальності. Як приклад — це застосування ГУ ДПС славнозвісного п. 8 критерію ризиковості платника податків. В Порядку визначено, що аналізується на наявність ризику саме ПН, подана на реєстрацію, натомість комісії ГУ ДПС, відпрацьовуючи платників самостійно чи виконуючи директиви центрального апарату, як підставу використовують усе, що завгодно: «ризикові» контрагенти, наявність основних засобів, персоналу тощо. І це зрозуміло, бо ПН подається на реєстрацію в ЄРПН на рівні ДПС України і має бути перевірена СМКОР протягом операційного дня. Внесення до переліку ризикових — це повноваження комісій на місцях, відповідно перевірити зміст ПН на предмет ризиковості здійснення господарської операції комісії ГУ ДПС не можуть у принципі. Відповідно, норма, виписана в п. 8 була заздалегідь «мертвою», тому ГУ ДПС, грубо порушуючи вимоги Порядку, всі ці роки займаються самоправством, про що й зазначається в рішеннях суду (приклад: позиція Верховного Суду у справі № 640/6130/20). Якби Мінфін відстоював державницьку позицію, достатньо було проаналізувати хоч одне судове рішення, щоб зрозуміти проблему, але…

Із чого все почалося?

Свавільне падіння доміно СМКОР почалося з того, як ДПС зіткнулося з валом судових рішень, які треба було виконувати. Але, як завжди, — це пересічний громадянин отримує арешт активів, коли державний виконавець ще не закінчив друкувати відкриття провадження, а маючи владне прикриття, можна сміливо писати відповіді платникам податків, що рішення суду виконує п’ять департаментів і строки такого виконання невідомі (чит. відсутні). Лише в довоєнний час ДПС накопичила понад 4 тис. рішень, які не було виконано.

Не думайте, що в цей час Мінфін сидів осторонь, йому відводилася найкреативніша роль — бути буфером між активним експертним середовищем та бездіяльною владою. Чудово жонглюючи експертними групами, дійсно можна на тривалий час «забалакати» проблему й змістити акценти відповідальності, що відбувається й зараз. Але це вже неможливо, коли «доміно» наслідків сиплеться на шаленій швидкості та ще й під гуркіт «шахедів».

Дії, що стали каталізатором блокування в жовтні, зайвий раз доводять некомпетентність Мінфіну в цьому питанні: змінити критерій ризиковості операцій не прорахувавши наслідки додумались, а ось привести у відповідність суб’єктність органів ДПС — ні. Досі в Порядку 1165 визначено неіснуючий «Офіс великих платників податків ДПС», отже, всі рішення міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з ВПП про відмову в реєстрації ПН та про ризиковість платника можна скасовувати в суді з формальних причин, як прийняті органом без повноважень.

Врешті сталося те, що мало статись, СМКОР проявив свої дійсні проблеми внаслідок чергової спроби його «модернізації» й утримати падіння доміно проблем уже не вдасться. Настав час суспільству вимагати реакції на протиправну бездіяльність певних владних осіб у забезпеченні правового порядку в цій сфері, адже:

— СМКОР запроваджували одночасно з умовою «безумовності» податкового кредиту з ПДВ, яка взагалі не існує, ДПС досі безвідповідально пише акти по «безтоварності» по зареєстрованих ПН;

— ДПС не має законодавчого права здійснювати моніторинг ПН/РК, не повинна приймати рішення про відмову в їх реєстрації, відповідно, Порядок 1165 та Порядок 520 не відповідають акту вищої юридичної сили, тож є протиправними;

— автоматизація податкового контролю з функцією зупинення реєстрації ПН/РК неможлива, адже під різні господарські операції неможливо встановити вичерпний перелік документів, які має надати платник, а від цього повністю залежить обґрунтованість подальшого владного рішення, яке досліджують адміністративні суди;

— визнання платників податків ризиковими — це архаїзми податкового тиску Азарова та Клименка, за часів яких «неугодним» платникам анулювали свідоцтва, не приймали звітність, складали «нульові» акти зі сторнуванням кредиту і зобов’язання, з єдиною — корупційною — метою;

— ДПС, як орган, відповідальний за надходження коштів до бюджету, завжди буде безвідповідально зловживати наданою дискрецією, адже має пряму зацікавленість, тим більше, коли безвідповідальності сприяє рішення комісії, а не окремої особи;

— ДПС — це сервісна служба, принаймні так ми її задекларували в меморандумі з МВФ, вона не може здійснювати якісні перевірки, адже не відповідає за кінцевий результат — обвинувальний вирок у суді. Хоче ДПС заробляти, нехай займуться офіційним маркетинговим аналізом на підставі податкової інформації, а не продажами «з під поли» даних з ЄРПН;

— боротьба з ухиленням від оподаткування та БЕБ не запрацюють якісно, поки Бюро економічної безпеки писатиме аналітичні довідки під 212 статтю ККУ, не маючи можливості впливати на тексти актів перевірок;

— зупинення «тіньового» ПДВ має бути високоточним та непередбачуваним, як спецоперація ССО, а не бомбардуванням бізнесових секторів. Відповідно, будь-яке зупинення права на реєстрацію ПН має відбуватися під судовим контролем, бажано через кримінально-процесуальні дії.

Остання доміно зависла вже над профільним комітетом ВРУ, саме від дій депутатів залежить, чи вона розчавить їх своїм падінням, чи вони зупинять цей процес тотального свавілля. Будь-які коригування Мінфіном підзаконня не врятують ситуацію, а лише породять нові «плоди отруйного дерева».

Хоча тим, хто втратив бізнес у результаті протиправного «таврування» ризиковістю, втратив нормальне психічне світосприйняття від очікування квитанції чи сканування документів (чит. бухгалтери), хочеться, щоб «податкова карма» якось проявилася на тих, хто всі ці роки владно бездіяв і допустив цей податковий безлад. У цьому випадку потерпілим від свавілля стануть втішенням слова філософа Д. Дідро «Розплата у цьому світі настає завжди. Є два генеральні прокурори: один — той, хто стоїть біля ваших дверей і карає за провини проти суспільства, інший — сама природа. Їй відомі усі вади, що вислизають від законів».

Джерело: Lexinform

You may also like

Думка експерта

Як розрахувати частку сільгосптоваровиробництва та не втратити статус платника єдиного податку IV групи?

Хто має подавати Розрахунок частки сільгосптоваровиробництва? Сільгосптоваровиробники (юридичні особи) для переходу на спрощену систему оподаткування ...

Comments are closed.