By Ситуація з побутовими відходами в Україні залишається проблематичною. Особливо вона загострилася в мегаполісах. Останні генерують величезну кількість міського сміття, але застарілі технології не дозволяють його ефективно переробляти. Більша частина побутових відходів вивозиться на полігони і тим самим створюється додаткове навантаження на довкілля.
Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) взялося посприяти вирішенню гострої проблеми. З цією метою у лютому поточного року воно запустило в роботу Проект «Розвиток компетенції для поліпшення управління муніципальними відходами в Україні». Його учасниками стали Київ, Харків та Дніпро, а також Міністерство енергетики та захисту довкілля, Міністерство розвитку громад і територій України.
Актуальна проблема українських міст
Проект готувався ретельно та впродовж тривалого часу. Робота в цьому напрямку стартувала 2018 року. Тоді JICA розпочало дослідження ситуації з побутовими відходами у найбільших українських містах. Його проводила японська консалтингова компанія Nippon Koei. Групу очолив її представник – експерт з управління відходами Шунго Соєда (Shungo Soeda). Свої послуги в такій якості він надає не лише в міжнародних проектах, але й тих, які реалізуються в Японії.
«Під час нашого дослідження ми змогли зрозуміти, чому проблема поводження з відходами та управління ними залишається для України такою важливою, – пояснює Шунго Соєда. – По-перше, це економічне зростання, по-друге, урбанізація українських міст, збільшення їхнього населення. Відповідно, потрібна переробка відходів та зменшення їх обсягів».
Органи місцевої влади стикаються з певними труднощами «перехідного періоду», маючи радянське минуле. За словами Шунго Соєди, у Радянському Союзі утилізація побутових відходів та інші комунальні послуги покривалися за рахунок бюджету. Тепер населення самостійно оплачує послуги збирання та переробки міського сміття через встановлені тарифи, та вони не покривають усіх витрат.
Багато українських міст діє за старим принципом: головне – побутові відходи зібрати, вивезти та захоронити. На полігони їх потрапляє понад 90%. У розвинених країнах акцент робиться на скорочення та переробку відходів для того, щоб максимально знизити кількість сміття, яке потрапить на полігон.
«Українська законодавча база з управління відходами застаріла та потребує суттєвих змін. Зараз розробляється закон про поводження з побутовими відходами», – додав японський експерт.
За інформацією заступника начальника Управління благоустрою територій та комунального обслуговування Міністерства розвитку громад та територій України Людмили Полтораченко, в країні на сьогоднішній день нараховується 6 тис. полігонів та сміттєзвалищ. «Вони перебувають у вкрай негативному стані. Можливість будівництва нових полігонів дуже обмежена, тому що відсутні джерела погашення кредитів для їх будівництва і зведення нових переробних підприємств».
До числа проблем вона віднесла й відсутність вільних земель. «Існує негативний досвід діючих переробних підприємств, які забруднюють довкілля. Населення та місцеві органи влади не готові давати згоду на будівництво нових подібних об’єктів, сумніваючись у тому, що технології будуть екологічно чистими».
Не полігоном єдиним
Щодня в Дніпрі на полігон надходить до 1,5 тис. тонн відходів – не лише міських і не лише побутових. Цю цифру називає заступник директора Департаменту екологічної політики Дніпровської міськради Ірина Козлова.
Дніпровський полігон один із найсучасніших в Україні, його площа складає 135 га. Полігон спроектований на 30 років експлуатації. Але «з такими темпами його наповнення ця площа може бути заповнена впродовж 10-15 років», – попередила Ірина Козлова.
У столиці ситуація ще складніша. За даними радника заступника голова КМДА Світлани Коломієць, щороку Київ продукує 1,2-1,3 млн. тонн твердих побутових відходів. Більша їх частина також потрапляє на полігони. Їх точна кількість невідома, це залишається комерційною інформацією перевізників. Офіційно місто експлуатує щонайменше два полігони – 5-й та 6-й. «5-й використовується для твердих побутових відходів, а 6-й – для будівельних та великогабаритних. Вони приймають на себе основне навантаження», – розповіла Світлана Коломієць.
Проблема полягає в тому, що 5-й полігон уже переповнений. Згідно з планом Київської міськради, у 2020 році він повинен бути підготовлений до рекультивації. І місту треба чи то шукати майданчик для нового полігону, що в сучасних умовах вкрай складно зробити, чи змінити політику управління побутовими відходами, зробивши акцент на їх переробку. За словами Світлани Коломієць, міська влада схиляється до другого варіанту. З наступного року Київ має приступити до проектування нових переробних об’єктів, не чекаючи на закриття 5-го полігону.
Японський досвід
Слід відзначити, що, опинившись у непростій ситуації, Україна активно вивчає світовий досвід управління побутовими відходами. І впроваджує його.
За підтримки Європейського Союзу в листопаді 2017 року в нашій країні була розроблена Національна стратегія управління відходами. У цьому документі була підкреслена важливість зменшення обсягів побутових відходів, які йдуть на полігони. У лютому 2019 року Кабінет міністрів України затвердив Національний план управління відходами, розрахований до 2030 року. Відповідні плани зараз розробляються на регіональному рівні. Згідно з чинним законодавством, за рік після їх затвердження цю роботу розпочнуть і міста.
Нерідкими є випадки, коли місцеві органи влади вже зараз докладають чималих зусиль для розв’язання проблеми побутових відходів. Велику допомогу їм у цьому надають міжнародні організації. За інформацією Людмили Полтораченко, на Вінниччині реалізується українсько-швейцарський проект DESPRO. У Тульчині завдяки його зусиллям побудували новий полігон, впровадили роздільний збір сміття, провели просвітницьку роботу з населенням.
У Харкові за кредити Світового банку будується новий полігон. Він відповідатиме всім сучасним технологічним вимогам. У Львові впроваджувалися відповідні проекти ЄБРР.
«З нашого боку ми хотіли б поділитися японським досвідом і допомогти українським органам влади поліпшити сферу поводження з побутовими відходами», – відзначив Шунго Соєда.
Людмила Полтораченко нагадала, що такий досвід дуже важливий для України. І справа не лише в тому, що Японія є передовою країною у технологічній сфері. Вона обмежена в земельних ресурсах і тому дуже дбайливо ставиться до них, особливо, коли це стосується будівництва нових підприємств. Країна добилася хороших результатів у роботі з населенням. Тож у Японії є чому повчитися.
«Японський уряд ініціює впровадження технології 3R – reduce, reuse, recycle, – підкреслив Шунго Соєда, – що означає зменшення обсягів відходів, повторне їх використання та переробку».
Такий підхід знайшов відображення в законі з управління відходами. В Японії він є основним у даній сфері на центральному рівні. Місцеві органи влади займаються збиранням, переробкою та фінальною утилізацією відходів. Для успішної реалізації цієї роботи вони повинні розробляти генеральні плани міст і робити це відповідно до вимог Міністерства екології. Центральний уряд підтримує муніципалітети своїми субсидіями при будівництві сміттєпереробних об’єктів. Але подати заявку на таку допомогу можна лише за наявності згаданих генеральних планів.
Чимала відповідальність лягає і на населення. Воно має забезпечити роздільний збір сміття. І це також знаходить своє відображення у генеральній політиці міст.
«Раніше міська влада виконувала функцію оператора, тобто експлуатувала об’єкти переробки відходів. Але зараз приватний сектор також задіяний у цьому», – підсумував свою розповідь експерт Nippon Koei.
Японський досвід вивчатиметься українською стороною у рамках Проекту JICA. На це відводиться два роки. У рамках Проекту будуть проведені численні семінари, воркшопи, зустрічі з японськими фахівцями та інші заходи.
Представники українських міст-учасників Проекту також побувають в Японії, де на місці ознайомляться з інфраструктурою та технологіями з переробки побутових відходів, з особливостями проведення просвітницьких кампаній для населення щодо поводження з відходами.
«Це Проект, який розвиває компетенцію, можливості органів влади на центральному, регіональному та місцевому рівнях з тим, щоб успішно реалізовувати управління побутовими відходами», – пояснив Шунго Соєда.
Київська ініціатива
Українські мегаполіси-учасники Проекту JICA також демонструють свою ініціативу щодо роботи з побутовими відходами. У Києві з літа 2019 року почали встановлювати комплекти контейнерів для роздільного збору сміття. Поки що їх не так багато і переважно вони з’явилися в центральних районах столиці. Але Світлана Коломієць запевнила, що до кінця поточного року планується встановити 500 таких комплектів по всьому місту. Вони дають можливість роздільно збирати пластик, папір, скло та метал. Головне тепер – привчити населення до таких підходів.
«Ми не очікуємо, що вже наступного дня роздільним збором буде охоплено 100% містян, але вже зараз Київ робить певні кроки в цьому напрямку», – зазначила вона.
При цьому підкреслила, що саме по собі роздільне збирання та сортування не вирішують проблему побутових відходів. «Що дає роздільне збирання? Простіше кажучи, замість однієї великої купи у вас виходить багато маленьких. Завдання ж полягає в тому, щоб кожна з цих маленьких купок потім могла поїхати на переробку. Скло – на склозавод, щоб стати новим скловиробом. Папір, пластик, метал, біовідходи, електроніка та інші фракції також мають поїхати на відповідні переробні об’єкти».
А ті відходи, які переробити на нові матеріали неможливо, можна захоронити на полігоні чи спалити для отримання енергії. Тут поки що справи йдуть гірше. За словами Світлани Коломієць, столичний сміттєспалювальний завод «Енергія» за 30 років експлуатації вже технологічно застарів. Його планують модернізувати, і передбачається, що такі роботи розпочнуться вже цього року. Зокрема буде встановлена сучасна система хімічної очистки викидів. Її проект уже пройшов експертизу, наступний етап – відбір підрядників на виконання робіт.
«Та одного такого заводу, як «Енергія», для такого великого міста, як Київ, і такого великого обсягу відходів, який він генерує, недостатньо. Тому треба розвивати інфраструктуру для переробки», – пояснила Світлана Коломієць.
Прибуткове сміття
У Дніпрі ставку зробили на створення муніципальних пунктів прийому вторинної сировини. Тут врахували дві обставини. Перша стосується ментальності місцевого населення. За словами Ірини Козлової, більшість містян як не сортували сміття раніше, так поки що не збираються робити цього. Друга – питання фінансів. Для закупівлі комплектів контейнерів під роздільний збір сміття знадобляться величезні гроші.
Цього року з’являться чотири муніципальних пункти прийому вторсировини. Вони прийматимуть відсортовані побутові відходи. Причому, на платних засадах: люди отримають гроші за сміття.
Передбачається, що з часом у місті з’явиться понад 20 таких пунктів. І вони розширять асортимент відходів, які приймаються. Нинішній набір, який передбачає скло, пластик, алюміній та папір, поповниться батарейками та акумуляторами.
«Таким чином ми поступово знижуватимемо навантаження на наш полігон», – сказала заступник директора департаменту міськради.
Подальші плани Дніпра – це будівництво сучасного сміттєпереробного об’єкту. І в цьому місто також покладається на підтримку Японії.
«Ми розраховуємо на отримання фінансової допомоги від JICA, – поділилася Ірина Козлова. – Йдеться про пільговий кредит під гарантії держави. Процедура його отримання досить складна, але реалістична».
Міська влада поки що остаточно не визначилася з типом переробного заводу. Не виключено, що він буде сміттєспалювальним. За словами Ірини Козлової, у Японії будівництво такого об’єкту може коштувати 300-600 млн. доларів і на ньому щодня можна переробляти близько 100 тонн відходів.
«Левову частку цієї суми складають очисні споруди. Це те, на чому у нас зазвичай стараються зекономити. Ми, природно, стоїмо на тому, що якщо об’єкт буде сміттєспалювальним, то він повинен бути оснащений всіма системами очистки газу, пилу, диму та попелу після спалювання. Тобто, щоб він був максимально безпечним для довкілля», – підсумувала вона.
Ціль – сталий розвиток
2015 року Генеральна Асамблея ООН затвердила Цілі сталого розвитку. Під цим документом стоїть і підпис України. Ця програма передбачає, що до 2030 року будуть виконані 17 цілей, серед яких дві стосуються управління твердими побутовими відходами. Так, 11-та ціль – це формування самодостатніх міст, які забезпечують повноцінний цикл життєдіяльності. А ціль 12-та – відповідальне споживання та виробництво.
«Для того, щоб місто стало таким, яке стабільно та самостійно розвивається, у ньому має бути налагоджена система управління відходами», – розповів радник JICA з технічних питань доктор Міцуо Йошида (Mitsuo Yoshida). В Токіо він очолює неурядову організацію, яка займається питаннями управління твердими побутовими відходами та співпраці у сфері захисту довкілля. Вивчаючи ці питання, японський фахівець відвідав понад 40 країн, а в Україні побував уже двічі.
Він послався на результати дослідження, яке JICA проводило в трьох містах України два роки тому. І зазначив, що наша країна старається відповідати вимогам 11-ї цілі сталого розвитку. Але в тому, що стосується 12-ї цілі, то тут ми перебуваємо лише на початку шляху. Мова не лише про відповідальне споживання та виробництво, але й розвиток загальної структури та законодавчої бази управління побутовими відходами.
«Я вірю, що цей Проект буде успішно реалізований, і агентство JICA, зі свого боку, буде готовим підтримати Україну та українські органи влади у питаннях поліпшення сфери поводження з муніципальними відходами та досягнення 12-ї цілі», – зазначив доктор Міцуо Йошида.
