By 24 листопада 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 686/12239/18 залишив без задоволення касаційні скарги потерпілих і цивільних позивачів, погодившись, що власник авто не є належним цивільним відповідачем у цій справі.
Місцевий суд засудив водія за ч. 2 ст. 286 КК. Вирішено цивільні позови.
Апеляційний суд цей вирок змінив, відмовив у задоволені цивільних позовів потерпілих до ТОВ (власника авто) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У касаційних скаргах потерпілі та цивільні позивачі стверджували, що апеляційним судом невірно встановлено, що ТОВ є неналежним цивільним відповідачем, оскільки між засудженим та ТОВ були трудові відносини, які апеляційний суд помилково визнав відсутніми.
Верховний Суд вказав, що аналіз норм ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК дає підстави для висновку про те, що шкода, в тому числі моральна, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Положення ст. 1187, 1188 ЦК є спеціальними по відношенню до ст. 1166, 1167 ЦК, у зв’язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Суд апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження у частині вирішення цивільних позовів зазначених вимог закону дотримався.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Верховний Суд вказав, що аналіз норм ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК дає підстави для висновку про те, що шкода, в тому числі моральна, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Положення ст. 1187, 1188 ЦК є спеціальними по відношенню до ст. 1166, 1167 ЦК, у зв’язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Суд апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження у частині вирішення цивільних позовів зазначених вимог закону дотримався.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Стаття 626 ЦК визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.
На відміну від трудового договору за договором підряду, відповідно до ст. 837 ЦК, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Крім того, на думку Верховного Суду, основною ознакою, яка відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між фігурантом та ТОВ було укладено договір підряду (надання послуг з виконання функцій водія) строком на два місяці, відповідно до якого фігурант зобов’язувався надавати послуги з перевезення вантажів на автомобілі ТОВ, що це не є трудовими відносинами.
З огляду на це, апеляційний суд вірно встановив, що ТОВ є неналежним цивільним відповідачем.
Підготував Леонід Лазебний
