By За п’ять місяців українська журналістка Вероніка Марченко у співпраці з Харківською обласною прокуратурою за підтримки проєкту GIDNA благодійного фонду Future for Uфkraine та організації Project Expedite Justice створила документальний фільм “Докази” – про свідчення злочинів Росії в Україні, про пережите людьми та про факти, які не можна дозволити світові забути.
У жовтні показ фільма відбувся у Гаазі – місті, яке стало одним із ключових центрів міжнародного правосуддя, де працюють міжнародні судові інституції та розглядаються питання відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини. Саме тут особливо важливо говорити про документування злочинів, збереження доказів і пошук справедливості для постраждалих.
Показ у Гаазі відбувся в заповненій залі. До заходу долучилися Посол України в Нідерландах Андрій Костін, представники посольств різних країн, міжнародних ЗМІ, Харківської обласної прокуратури та Міжнародного кримінального суду, правники, представники міжнародної спільноти, команда Expedite Justice і благодійний фонд Future for Ukraine. Захід об’єднав людей, небайдужих до документування злочинів в Україні та пошуку справедливості.
Після перегляду відбулася панельна дискусія, під час якої говорили про російські злочини, скоєні в Україні, зокрема про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК). Обговорювали, чому світ має знати про ці злочини, чому необхідно продовжувати розслідування й документувати свідчення, а також чому психологічна підтримка постраждалих є невіддільною частиною шляху до відновлення.
“За кожним свідченням стоїть людина. Її історія, її біль, її право бути почутою”, – каже Анна Грубая, лідерка проєкту GIDNA фонду Future for Ukraine, який надає безоплатну анонімну психологічну допомогу жінкам, що пережили СНПК або переживають невизначену втрату (рідні в полоні, зникли безвісти).
Фільм “Докази” також був презентований українській спільноті в Амстердамі. Показ відбувся в заповненій залі – люди зібралися, щоб знати правду, зберігати пам’ять і говорити про злочини, скоєні в Україні.
Команда продовжує роботу, що почалася зі створення фільму: від документування свідчень до поширення правди про злочини Росії за кордоном. Мета – зробити так, щоб історії постраждалих були почуті, а тема відповідальності за скоєне залишалася в міжнародному порядку денному.
