Спрощені режими оподаткування: що там у сусідів?

Які спрощені системи оподаткування діють у країнах ЄС та чи є оптимальною польська модель, яку Україна обрала за основу?

Навіщо потрібні спрощені системи?

Останнім часом тривають палкі дискусії щодо реформування спрощеної системи оподаткування (ССО) та європейських спрощених систем. Так, наша Національна стратегія доходів передбачає перехід за кілька років до нової моделі спрощенки, яка базується на елементах польської ССО. Для чого все це робиться?

Спеціальні податкові режими для малого та мікробізнесу є поширеним явищем в усьому світі, оскільки, з одного боку, такий бізнес має свої особливості, порівняно з великим та середнім, а з другого боку – відіграє важливу соціальну, економічну та політико-економічну роль, яка виправдовує особливе ставлення. Окрім цього, в умовах домінування патроналізму (і, відповідно, ненадійного верховенства права) особливої актуальності набувають заходи зі спрощення ведення бізнесу, радикального зменшення дискреції та потреби в перевірках і загалом наближення формальних норм до звичаєвого права там, де це можливо.

Мікробізнес є першочерговим об’єктом таких заходів через його важливу політико-економічну роль як середнього класу, найбільш незалежного від патрональної системи відносин. Основні економічні особливості мікробізнесу з точки зору оподаткування можна звести до трьох основних чинників:

• відносну легкість переходу в «повну тінь» та високу витратність і невелику ефективність контрзаходів;
• відсутність внутрішньої необхідності у формалізації, в тому числі в обліку та контролі працівників;
• високу чутливість до фіксованих витрат, не компенсованих ефектом масштабу.

«Колиска» для підприємництва

Також він має низку соціально-економічних позитивних ефектів, зокрема:

1) масово створює робочі місця, невеликим коштом та без необхідності державного втручання;

2) є найбільш ефективним способом боротьби з бідністю;

3) виконує роль «колиски» для реалізації творчого, зокрема, підприємницького потенціалу;

4) підтримує конкурентне середовище, надто в галузях з високою віддачею від масштабу;

5) сприяє залученню до трудової діяльності груп, які не мають великих шансів на ринку праці;

6) є загалом дещо більш дружнім до екології, виробляючи товари та послуги поблизу місць їх споживання та зменшуючи транспортні витрати.

Усе це обумовлює доцільність створення спеціальних податкових режимів як інструментів детінізації та розвитку мікробізнесу. Такі режими існують у більшості країн світу. Їхні головні переваги в тому, що вони не потребують бюджетних вкладень, а навпаки, за рахунок компромісної детінізації збільшуються доходи; спрощується адміністрування, як для платників, так і для державних органів, заощаджуються ресурси; не виникає додаткових корупційних вразливостей – навпаки, зменшується їхня кількість через детінізацію та спрощення адміністрування. При цьому, вони є найефективнішим інструментом у багатьох випадках, особливо коли йдеться про компромісну детінізацію, оскільки дозволяють мікробізнесу користуватися багатьма перевагами легального статусу, сплачуючи при цьому помірні податки.

Що більшими є такі переваги (правовий захист, доступ до програм допомоги, інших ресурсів), то більшим може бути й податок – правильний баланс визначається напрямком міграції «у тінь» чи «з тіні». Водночас цей баланс визначається також і спроможністю держави до контролю та переслідування неофіційної діяльності. З обох названих причин, що сильнішою інституційно є та чи інша держава, то більший податок вона може собі дозволити встановлювати для мікробізнесу. Але в будь-якому разі він не може перевищувати й навіть сягати рівня загальної системи – інакше компромісна детінізація не спрацює.

Європейські «спрощенки»

Болгарія. Тут спрощена система існує у вигляді патентного податку для 40 видів діяльності, передбачена сплата фіксованого податку в залежності від виду діяльності, від 27 тисяч гривень на рік — авансом щоквартально, а з цього року спрощений режим доступний і для компаній.

Граничний дохід на рік — до 2,1 млн грн, відсутній товарний облік (облік лише доходів), звільнення від РРО для осіб вільних професій.

Італія. В країні діє єдиний податок для самозайнятих осіб. Ставка перші 5 років ‒ 5% з обороту, далі – 15%, без права найму, реальна ставка ЄП знижується через показник рентабельності бізнесу (0,4 ‒ 0,86), діє звільнення від всіх регуляцій із ПДВ, два платежі податку на рік. Граничний дохід на рік ‒ до 3,48 млн грн, відсутній товарний облік (лише спрощений облік – виставлення е-рахунків та ведення їх реєстру), також діє заборона 2 роки працювати з колишнім роботодавцем.

Румунія. Для фізичних осіб ставка податку на ССО ‒ 10%, підприємець може обрати не більше 5 видів діяльності та найняти до трьох найманих працівників, діє режим звільнення від ПДВ. Товарний облік відсутній, передбачений лише облік доходів чи спрощений облік. Для юридичних осіб на ССО – граничний дохід до 2,49 млн грн на рік – ставка ЄП 1%, понад 2,29 млн грн на рік – ставка ЄП 3%. Має бути не менше 1 найманого працівника, передбачений режим звільнення від ПДВ, декларування та сплата податку – один раз на рік. Для юридичних осіб є товарний облік та РРО.

Чорногорія. В цій балканській країні є два типи спрощеного режиму:

1) Самостійна діяльність: до 348 тис. грн/місяць – ставка 0% з обороту, від 348 до 497 тис./місяць – ставка 9%, понад 497 тис./місяць – 15%. Є право найму, немає обмежень для роботи з юрособами, для окремих регіонів діє повне звільнення від податків на 4 або 8 років.

2) Самозайнята особа за єдиною ставкою (наприклад, репетитори, водії, кур’єри тощо) – фіксований платіж від 5 520 до 43 100 грн/рік, без права найму, заборона для окремих професій (юрист, аудитор), щомісячні авансові внески 1/12 минулого року, декларація раз на рік. Граничний дохід до 18 тис. євро (745,6 тис. грн) на рік. Передбачений спрощений облік – Книга обліку операцій. Для обох режимів діє звільнення від РРО на низку видів діяльності.

Грузія. Передбачено чотири спрощених режими:

1) статус мікробізнесу – 0%. Без права найму, сплата податку та декларація – раз на рік, граничний дохід до 436 тис. грн/рік. Відсутній товарний облік та РРО;

2) статус малого бізнесу – 1% податок з обороту (понад 7,27 млн – 3%). Заборонені види діяльності (гральний бізнес, обмін валют, юристи, аудитори, консалтинг, рекрутинг, медична діяльність, підакцизні товари), є право найму, пільга для зарплат найманих працівників (до 87 200 грн на рік без ПДФО), декларування та сплата податку – щомісячно. Граничний дохід до 7,26 млн грн/рік, товарний облік відсутній, але необхідно вести журнал обліку та зберігати первинні документи на купівлю/продаж товарів, необхідний РРО;

3) фіксований податок від 14,5 до 29 069 грн на рік або 3% з обороту. Лише неплатники ПДВ, перелік професій (пекарі, перукарі, макіяж, масаж, косметологія, техобслуговування та ремонт транспортних засобів), сплата податку авансом на початку кожного місяця. Без обмеження граничного доходу, необхідно зберігати первинні документи, РРО не є обов’язковим;

4) податок на прибуток (ПнВК) – 15%, лише під час розподілу прибутку. Лише для юросіб, оподатковується лише розподілений прибуток та непрофільні витрати, обмеження представницьких витрат (1% від загальних доходів/ витрат, що більше), сплата податку щоквартально, декларація раз на рік. Без обмеження граничного доходу, передбачений облік доходів та витрат, необхідним є РРО.

Українська «спрощенка» – переваги і недоліки

Як видно з цього огляду, у всіх розглянутих країнах, навіть найбільш розвинутих, застосовуються ті чи інші спеціальні режими для мікробізнесу, зокрема самозайнятих. Більше того, для мікробізнесу, самозайнятих – європейські країни окремо впроваджують додаткові спеціальні режими — Польща («Незареєстрована діяльність»), Румунія («Уповноважена фізична особа»), Чорногорія («Єдина ставка»).

Важливо зазначити, що законодавство ЄС не регулює прямі податки (до яких належать і спеціальні режими для ММБ), оскільки вони не впливають на безперешкодну торгівлю в рамках єдиного ринку. Нещодавнє виключення становить мінімальний корпоративний податок на транснаціональні корпорації, але він не має жодного відношення до ММБ.

На тлі цих варіацій у різних країнах Європи — українська ССО не виглядає ані екзотичною, ані аномальною, більше того, в деяких моментах є однією з найзручніших для ММБ та найпростіших у застосуванні.

ССО розглянутих країн здебільшого не містять вимоги ведення товарного обліку, мають великі винятки у фіскалізації, та подекуди навіть менші ставки оподаткування, аніж українська ССО. Водночас в описаних податкових режимах присутні положення, які навряд чи добре працюють у тих країнах, де вони застосовуються, і які точно не можна рекомендувати для впровадження в Україні, такі, як тотальна фіскалізація, товарний облік, та рання реєстрація платником ПДВ.

При цьому усі спеціальні режими, розглянуті в дослідженні, є не менш вразливими до зловживань, ніж українська ССО. Відповідні вразливості притаманні будь-яким спеціальним режимам. Наразі в Україні ССО переважно успішно виконує свої функції, а реальні масштаби зловживань є невеликими, порівняно з іншими схемами уникнення оподаткування, що проаналізовано та розраховано в аналітичній роботі щодо найбільших податкових схем.

Як мінімізувати зловживання «спрощенкою»?

Проаналізований світовий досвід містить кілька корисних ідей, які варто розглянути та опрацювати з ключовими стейкхолдерами для вдосконалення ССО:

1) Критерії для визначення трудових відносин та фрілансу. Це мінімізує можливості для схем. Варіант таких критеріїв запропоновано законопроектом № 5054-1. Документ доцільно прийняти за основу та доопрацювати до другого читання спільно з бізнес-асоціаціями та аналітичними центрами.

2) Спецрежим для самозайнятих, без необхідності реєстрації та звітування. Така пропозиція вже опрацьована аналітичними центрами й бізнес об’єднаннями та міститься в законопроекті № 10166. Проект, вважаю, доцільно прийняти за основу та доопрацювати до другого читання спільно з бізнес асоціаціями й експертами.

3) Перехідний режим оподаткування для малого бізнесу. Він міг би працювати для СПД (фізичних та юридичних осіб) з обсягом річного обороту, що перевищує максимальний поріг ССО, але залишається меншим від 2 млн євро, що є критерієм зарахування до мікробізнесу за українським законодавство в цій частині вже гармонізованим з ЄС. Ці зміни здатні виправити недоліки української ССО та мінімізувати зловживання, про які йшлося вище. В той же час перегляд української системи в бік інших «європейських» моделей є недоцільним.

Головними необхідними змінами для мінімізації викривлень і спрощеної і загальної системи залишається покращення адміністрування, насамперед, через повне перезавантаження ДПС (ПЗУ № 9243) та БЕБ (ПЗУ 10088), а також ДМС (ПЗУ 6490д). Сподіваємося, що народні депутати ще врахують пропозиції аналітичних центрів та реалізують необхідні реформи цього року.

Джерело: Юридичний вісник України