By Особа звернулася до суду з позовом до ПрАТ, ТОВ про припинення діяльності юридичних осіб та відшкодування моральної шкоди.
Поруч з будинком позивача побудовано та працює ПрАТ, на території якого розпочато будівництво деревообробного комбінату ТОВ.
Відповідно до вимірів радіаційного забруднення потужність експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання під водостоками навколо будинку в деяких ділянках перевищує у 6 разів середньорічний обласний показник.
ПАТ є забруднювачем атмосферного повітря NO2, CO, SO2, твердими суспендованими частинками, що підтверджується екологічним паспортом. На виробництві застосовує небезпечну хімічну речовину.
Позов задоволено частково – стягнуто з ПрАТ, ТОВ моральну шкоду. З іншими позовними вимогами відмовлено. Причина? Факт впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище без встановлення значення такого впливу при наявності всіх належних чинних дозвільних документів не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно враховано висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 17 травня 2019 р. у справі № 826/3031/18.
Суд встановив, що позивачем доведено факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв’язок між виробничою діяльністю ПрАТ і ТОВ, та забрудненням атмосферного повітря і стану довкілля на території садиби позивача.
Суди зазначили, що відповідачу неодноразово надавалася можливість усунути виявлені порушення закону, проте станом на час звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з цим позовом виявлені порушення були усунуті відповідачем не у повному обсязі, а також дозвіл на викиди було анульовано.
Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про припинення діяльності юридичних осіб про те, що сам факт негативного впливу виробництва на довкілля за наявності всіх належних дозвільних документів не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності.
Посилання скаржника на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», як на підставу для задоволення вимоги про зупинення діяльності відповідачів, є необґрунтованими за відсутності достатніх доказів наявності величезного негативного впливу діяльності відповідачів на життя і здоров`я населення чи навколишнє середовище.
Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності у відповідачів всіх належних чинних дозвільних документів та за відсутності доведеного вагомого від’ємного впливу виробничої діяльності відповідачів на довкілля, суди дійшли обґрунтованого Висновку про відсутність підстав для припинення чи заборони здійснення такої діяльності відповідачів.
За матеріалами: LexInform
