By 
Давно обіцяне підвищення цін на електроенергію в Україні таки відбулося. Суттєве й не зовсім зрозуміле. З цього приводу на сайті Президента навіть з’явилася петиція. В ній у простій формі викладається умова про заборону підвищення цін на електроенергію під час війни та воєнних дій. Адже рівень зарплат, особливо в регіонах, вже не відповідає встановленим цінам за електроенергію.
Як пригадую, свого часу уряд і Президент особисто обіцяли запровадити мораторій на підвищення тарифів до кінця війни, але, на жаль, ці обіцянки не були виконані. А нинішнє суттєве підвищення тарифів на електроенергію може стати непосильним тягарем для більшості громадян. При цьому в поточному році раптом підвищилися витрати на утримання правління НЕК, і лише в квітні вони збільшилися на майже десять млн грн.
На тлі цих даних всерйоз постає питання про компетентність уряду, його здатність контролювати ситуацію в енергосфері. Виходить так, що невдоволення населення зростає небезпідставно. Уряд під час війни всі проблемні питання відносить на рахунок забезпечення війська і капітальних витрат. Тому давайте розбиратися про підстави підвищення тарифів. Експерти нас запевняють, що жодне підвищення тарифів не покриває витрат на відбудову, бо капітальні вкладення ніколи не фінансувалися з поточних надходжень. В основі справді нагальної потреби підвищити тарифи на електроенергію є інші причини. Про них влада, думаю, знає, але мовчить. Безумовно треба формувати політику, а не потурати певним інстинктам. Для підвищення тарифів важливо, щоб вони були доведені до економічно виправданого рівня. В нас же існують різні тарифи для бізнесу та населення (тобто перехресне субсидіювання) або, точніше, економічне обдурювання, бо бізнес завжди намагатиметься перекладати свої високі тарифи на простого споживача, який споживає, в середньому, десь до 230 квт на місяць.
Якщо згадати, то в 2019-му тариф на електроенергію Енергоатому становив 0.57 грн за кВт год. А в пояснювальній записці до постанови КМУ 2024 року про нові тарифи вже фігурує 1.70 грн за кВт год. Чи зʼявилися з того моменту нові проблеми в НАЕК? Так зʼявилися! А чи коштують вони 1.13 грн за кожну кВт год — це вже питання, яке потребує окремого вивчення, особливо в умовах повної закритості всіх фінпланів та результатів аудитів. І так по кожній позиції нової ціни — передача, розподіл, збут, плюс, безумовно, якість обліку. Тому нинішнє зростання вартості електроенергії майже на 64% не може не викликати запитань. До того ж рік тому уряд вже підвищував тарифи, проте насправді, якщо взяти ринкову вартість електроенергії в 2022-му, додати тариф на транспортування, розподіл та постачання для населення, то вийде, що собівартість 1 кВт·год — в інтервалі 5,50–6,00 грн. Нині ця величина, зрозуміло, має бути ще більшою. Отже, ціна, за якою отримує кіловати населення, набагато нижча за реальні витрати на їх виробництво. Але це нас не заспокоює. Бо компенсації на здешевлення тарифу б’ють не лише по тих, хто компенсує, а й по державному бюджету, тобто по всіх. Соціальна несправедливість, яку породжують низькі тарифи для всіх — і заможних, і незаможних вимагає включення механізмів соціального захисту незаможних через системи субсидій — на житло, харчі, комунальні послуги тощо. А бути добрим для всіх означає низькопробний популізм. А владі сьогодні треба готуватися до «кризи неплатежів».
Досвід українського тарифоутворення в енергетиці такий: що більше споживаєш, то більше платиш. Тобто людей спонукали «заощаджувати». Водночас в умовах, коли половину потужностей електроенергетики знищив ворог, не може бути й мови про здешевлення ціни електрики. Підвищення тарифу саме собою спонукатиме людей заощаджувати, однак у цьому повинна зберігатися справедливість — усі мають економити однаково. Важливо, щоб політика уряду була об’єктивною, позбавленою збільшення корпоративних витрат.
Джерело: Lexinform
