By Робоча група з підготовки проекту Трудового кодексу до розгляду парламентом у другому читанні завершила роботу над розділами стосовно відпусток та умов оплати праці.
Щодо гарантій оплати праці
Залишено без змін статті 219 щодо форм оплати праці та 239 — про порядок оплати праці в наслідок допущення браку. В процесі обговорення члени РГ знайшли рішення, яке дозволяє полегшити правовий стан працівника: якщо працівник допустив виготовлення продукції, що виявилась браком, але цей брак було усунуто самим працівником, то йому зберігається виплата винагороди, але за умови, якщо робітник за вини якого це сталося, усунув брак у вільний від роботи час.
Це була пропозиція Мінсоцполітики — вона підтримана.
Без змін лишилася ст. 246 стосовно гарантійних виплат, в тому числі ст. 249 — гарантії працівникам, яких направлено на медичний огляд.
Ст. 223 щодо особливостей оплати праці в разі відхилення від звичайних умов регламентує умови оплати праці за трудовим договором про роботу вдома. Ця стаття буде розширена і буде охоплювати не тільки роботу вдома, але й дистанційну роботу.
Підвищено норми оплати праці у шкідливих умовах, у нічний час та оплату надурочних робіт
Пропонувалося у ст. 225, яка регулює оплату праці на важких роботах, на роботах з небезпечними для здоров’я умовами праці та ін. — спростити формулювання та передбачити особливі умови оплати такої праці «в умовах перевищення гігієнічних нормативів».
Але таке визначення відхилили через його не конкретику, проте підтримано профспілкову пропозицію стосовно того, що на таких роботах працівникові встановлюється підвищена оплата праці (з дотриманням мінімальних державних гарантій, умов галузевої і міжгалузевої угоди) — не менше ніж 10%.
Зараз нормами, що встановленні урядовими рішеннями, доплата за шкідливі і важкі умови праці становить 8%.
Ст. 230 проекту ТК передбачається підвищити оплату праці за роботу у нічний час і встановити — не нижче ніж 30% (зараз — 20%) тарифної ставки посадового окладу за кожну годину. Те ж саме стосується оплати надурочних робіт. Проектом ТК встановлено при почасовій формі оплати праці — кожна година надурочних робіт оплачується у подвійному розмірі. А при перевищенні норми в 120 годин на рік надурочних робіт — кожна додаткова година оплачується у потрійному розмірі.
Пропонувалося зменшити розмір доплати до 1,5 ставки — РГ одноголосно відхилила цю пропозицію.
Також пропонувалося взагалі виключити граничну норму понадурочних робіт (в 120 годин), але за думкою більшості членів РГ її залишено, щоб не давати привід роботодавцеві до частого залучення працівника до понадурочних робіт.
Захищено норми колективного регулювання та врегульована оплата часу простою
Відхилено пропозицію до ст. 227, яка регулює оплату праці у разі суміщення професій та застосування інших форм інтенсифікації праці. Розмір оплати за суміщення та ін. — встановлюється за умови, що передбачені трудовими та колективним договором за домовленістю з трудовим колективом.
Пропонувалося виключити «колективний договір» — профспілки з цим не погодились, а РГ їх підтримала.
Ст. 234 передбачено — час простою з вини роботодавця оплачується у розмірі не менше 2/3 розміру зарплати (при цьому береться як базова — не мінімальна, а середня (фактична) зарплата). Пропонувалося доповнити цю статтю: «але не нижче погодинного розміру мінімальної зарплати» — ця поправка не прийнята.
Утім враховано пропозицію профспілок до цієї статті: при розрахунку оплаті праці (за умови простою без вини працівника) до нього не включається зарплата у період простою. Таке зроблено, щоб не зменшувався розмір виплати працівнику.
Підвищено рівень небезпеки праці
Підтримано пропозицію профспілок, внесену через народних депутатів, про збереження працівнику середнього заробітку за час його вимушеного простою внаслідок виникнення (не з його вини) ситуації небезпечної для життя або здоров’я працівника.
«Це дуже важлива річ як додатковий інструмент самозахисту працівника, — відмітив заступник голови Укрнафтогазпрофспілки Сергій Українець, — ми вже внесли пропозицію і закріпили у новому ТК право працівника відмовитись від виконання обов’язків у випадку виникнення загрози його життю або здоров’ю — і на цей період йому також зберігається середня зарплата».
Регламентовано умови перебування працівників під час простою: або на робочому місці, або поза ним — це визначаються колективним договором.
Регламентовано виплату зарплати у безготівковій формі
В ч. 2 ст. 240 щодо форм виплати передбачено, що зарплата може виплачуватись у безготівковій формі за наявності письмової згоди працівника.
Була спроба виключити з ч. 3 даної статті норму про те, що роботодавець може запроваджувати часткову виплату зарплати в натуральній формі, що може застосуватися в сільському господарстві. Але таке рішення має погоджуватись з виборним органом первинної профспілкової організації. Пропонувалося умову про погодження виключити, але це не було підтримано, щоб запобігти можливому нав’язуванню працівникові з боку роботодавця виплату зарплати натурою.
За пропозицією профспілок до цієї статті було включено норму про те, що така виплата може здійснюватись лише за письмовою заявою працівника.
Внесено зміни до норми про періодичність виплати зарплати
Підтримана пропозиція, щоб кількість виплат не обмежувати чітко встановленою кількістю разів, а передбачити виплату зарплати — не рідше 2-х разів на місяць, але надати можливість також за необхідністю здійснювати такі виплати частіше.
Скорочено строк виплати зарплати — протягом 7 днів (зараз 15), якщо роботодавець затримує виплату більше ніж на цей строк — це вважається заборгованістю. Таким чином, встановлено більш жорсткі рамки виплати заплат, що відповідає як закону, так і умовам колективних договорів.
Так саме відхилено пропозицію, щоб виключити зі ст. 241 умови про погодження із профспілковим органом нормативного акту роботодавців щодо встановлення виплати з/п.
Роботодавець має повідомляти працівника про його зарплату у письмовій формі
Підтримана пропозиція, що під час виплаті зарплати роботодавець повинен письмово повідомляти працівника щодо її розміру, відрахувань, надбавок та ін.
Ще одна важлива поправка профспілок прийнята — до ст. 245 додано норму, відповідно до якої роботодавець зобов’язаний забезпечити повний і достовірний облік виконуваної працівником роботи і вести бухгалтерський облік оплати праці в установленому законодавством порядку. Це робиться для контролю над ненормованим робочим часом.
Такий робочий час дозволяється лише раз на місяць.
Підтримана профспілкова пропозиція, що відомості про оплату праці працівника є не тільки конфіденційною інформацією, а надаються лише у передбачених законом випадках відповідним органам, або на вимогу самого працівника.
Профспілки пропонували включити до закону заборону роботодавцеві не дозволяти працівникові розголошувати відомості про свою зарплату — але це не знайшло підтримки.
Встановлена диференційована вихідна допомога
Ст. 252 встановлена диференційована вихідна допомога при звільненні:
- якщо стаж роботи до 5 років — працівникові виплачується середньомісячна з/п;
- до 10 років — двомісячна середня з/п;
- більше 10 років — 3-х місячна.
Це новація в ТК порівняно діючим законодавством.
В ст. 245 прописано, що гарантійні виплати у випадку відпусткивиплачуються не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Ця норма захищена — вона залишається.
У разі розірвання трудового договору на підставі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або роботі, нез’явлення на роботу в наслідок тимчасової непрацездатності, у зв’язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував ці обов’язку, в разі порушення правил прийняття на роботу не з вини працівника, роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
Була препозиція щодо зміни ч. 3 цієї статті — коли працівник призивається або вступає на військову службу, йому виплачується вихідна допомога у розмірі двомісячної середньої зарплати — хотіли скоротити розмір до місячної, але таку пропозицію РГ відхилено.
Встановлено гарантії та компенсації працівникові в разі переведення в іншу місцевість
Ще одна важлива профспілкова поправка — внесено до кодексу додаткову статтю 252 прим. — гарантії та компенсації в разі переведення в іншу місцевість.
В разі переведення працівника на іншу роботу (якщо це пов’язано з переїздом в іншу місцевість) йому компенсуються витрати на його проїзд та членів його сім’ї, витрати на перевезення майна, виплачуються добові за час перебування в дорозі, надається одноразова матеріальна допомога та здійснюються виплати в розмірі зарплати за 6 днів.
Такі міри передбачені з метою підвищення мобільністі трудових ресурсів.
