By З початку року контрольно-перевірочні функції передано від районних податкових до обласних. Столичні митарі кажуть, що реформа вже дає результати. Підприємці — що свавілля триває.
Перші результати
Змінами до Податкового кодексу (закон від 21.12.2016 №1797-VIII) його доповнено ст.193, якою обмежено функції районних інспекцій. З 1 січня вони лише здійснюють сервісне обслуговування платників податків. Натомість усю контрольно-перевірочну роботу передано на рівень обласних управлінь.
Про те, як це відбувається на практиці та які результати маємо від реформування податкового законодавства, можна судити на прикладі Головного управління Державної фіскальної служби в м.Києві. Днями там провели зустріч із платниками, включеними до плану-графіка перевірок на ІІ квартал. Митарі намагалися пояснити зміни як у законодавстві, так і у своїй роботі.
Досвід столичних фіскалів цікавий і тому, що тут майже 12 місяців працює пілотний проект «Офіс аудиту», в рамках якого ще торік на рівень міста було передано частину функцій районних інспекцій. При цьому, за словами голови ГУ ДФС в м.Києві Людмили Демченко, така реорганізація має позитивні результати: у 2015 році її підлеглі зібрали 9% податків і зборів від загальноукраїнського показника, а вже у 2016-му — 11%.
Платять добровільно
З початку року відбувається вже більш масштабна реорганізація. У районних інспекціях міста працювало 1804 інспектори (без працівників податкової міліції), а сьогодні залишилося 800, і вони «будуть надавати якісне сервісне обслуговування». Інші понад 1 тис. службовців наразі в процесі переведення до ГУ ДФС.
При цьому митарі повідомили, що в поточному році зменшилася кількість перевірок, водночас зростають надходження та збільшується кількість випадків добровільної сплати податків. Так, у 2016 році за рахунок добровільної сплати від киян до бюджету надійшло 96% податків і зборів (35 млрд грн.), за рахунок погашення боргу — 3% (976 млн), за рахунок контрольно-перевірочної роботи — 1% (320 млн). Натомість за І квартал 2017-го до бюджету вже надійшло 19,4 млрд грн. З них за рахунок добровільної сплати —97,8% (12,9 млрд), за рахунок погашення боргу — 1,5% (200 млн), за рахунок контрольно-перевірочної роботи — тільки 0,7% (85 млн).
Доймають, але менше
Фіскали намагалися переконати представників бізнесу, що зацікавлені в співпраці. Заступник начальника ГУ ДФС в м.Києві Злата Лагутіна назвала збільшення випадків добровільної сплати податків і зменшення — примусового стягнення «добрим фактором».
Вона зазначила, що очолюваний нею «Офіс аудиту» працює в реорганізованому стані вже майже рік, та визнала: поки що не все ідеально. «Але немає дитини, яка починала ходити й не падала», — зауважила податківець.
Ішлося про значне зменшення перевірок і перехід від позапланових ревізій, «якими бізнес діставали», на плановий контроль. Наслідком є те, що в минулому році на 70% зменшилася загальна сума донарахувань за результатами перевірок: якщо у 2015-му вона сягала 11 млрд грн., то у 2016-му — лише 3 млрд. При цьому фактична сплата за такими донарахуваннями майже не змінилась: у 2015 році вона становила 1 млрд грн., а у 2016-му — 1,022 млрд.
Щоправда, ці числа підтверджують: раніше бізнес просто «кошмарили» безпідставними ревізіями та драконівськими донарахуваннями. Зрештою для декого жахіття не зовсім закінчилися й сьогодні. Зокрема, підприємці скаржилися, що їм надсилають неналежно оформлені запити, з яких незрозуміло, хто відповідальний за їх підготовку.
Л.Демченко визнала, що це порушення закону, попросила надати більш детальну інформацію про конкретні випадки та пообіцяла розібратися.
Хто потрапив у список
Крім того, З.Лагутіна пояснила, за яким принципом підприємства включали до плану-графіка перевірок на ІІ квартал.
Відповідно до ст.77 ПК платників з незначним ступенем ризику вносять до плану-графіка не частіше, ніж раз на 3 роки, із середнім — раз на 2, високим — раз на рік. Перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлено наказом Міністерства фінансів від 2.06.2015 №524.
Зокрема, до високого ризику належать суб’єкти, рівень сплати податку на прибуток або податку на додану вартість яких на понад 50% нижчий за рівень його сплати по галузі, а динаміка зростання нижча за 50% від збільшення доходів тощо. До середнього — компанії, котрі експортують товари, нетипові для основного виду діяльності, на понад 5 млн грн., тоді як адміністративні витрати становлять понад 80% прибутку, що може свідчити про безтоварні послуги. До незначного — суб’єкти, які протягом місяця більше ніж 3 рази ремонтували один касовий апарат тощо.
«Якщо хочете бачити нас раз на 3 роки, треба бути сумліннішими», — пояснила суть підходу заступник очільника столичної ДФС. І додала, що «має бути однакова податкова віддача підприємств за галузями».
У представників бізнесу виникли запитання: що таке «податкова віддача» й чи передбачено такий критерій у ПК? Якщо ні, то чому фіскали оперують цим терміном? Митарі парирували, що послуговуються ним багато років для визначення співвідношення суми сплачених податків до одержаних доходів. І така віддача має бути порівнянною для підприємств галузі.
Загалом підприємці не дуже активно користувалися нагодою викласти свої претензії безпосередньо керівництву служби. Можливо, не сподівалися бути почутими. Чи були вони праві — побачимо вже незабаром.
ВІЛЕН ВЕРЕМКО
Джерело: Закон і Бізнес
