By 6 вересня цього року в Україні запрацював Єдиний портал повідомлень для викривачів (далі – портал), на якому працівники організацій зможуть в електронному форматі повідомляти відповідні органи про факти корупції. Його запуск відбувся лише через 4 роки після того, як інститут викривачів у кримінальному провадженні з’явився зі змінами до Кримінального процесуального кодексу України. Ще тоді він повинен був стати єдиним для всіх каналом, який дозволить побудувати систему повідомлень й забезпечити надійний захист викривача щодо анонімності та конфіденційності. Пропоную розібратися у нещодавньому запуску порталу та його особливостях детальніше.
Портал – інформаційний ресурс, який має комплексну систему захисту інформації згідно із Законом України “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”. Він забезпечує обмін даними з викривачем за допомогою збирання, використання й захисту повідомлень викривачів. Також іншої інформації, в тому числі про статус викривачів, стан та результати розгляду їхніх повідомлень.
Відомо, що протягом перших 30 днів до порталу під’єднали ДБР, Нацполіцію, Вищу раду правосуддя, НАБУ та НАЗК. Наступний крок – протягом 60 днів додадуть обласні державні/військові адміністрації, міністерства та центральні органи влади. Далі вже протягом 90 днів до Порталу під’єднають Офіс Президента, Верховну Раду України, Кабмін, державні компанії, а також апарати ЦВК, РНБО, КСУ та Рахункової палати. Очікується, що за 180 днів до Порталу буде включено понад 92 тисячі українських організацій.
Григорій Мамка, депутат Верховної Ради України IX скликання, доктор юридичних наук, заслужений юрист України
На мою думку, запуск порталу повинен був відбутися ще у 2019 році, враховуючи важливість і нагальність цього питання. По факту ж ця ініціатива була впроваджена лише у вересні 2023 року, і до цього часу до неї приєдналися лише декілька державних структур. Приєднання інших треба чекати місяцями, бо існує “спеціальний” графік, розписаний аж на 180 днів. Ми бачимо реальне та свідоме затягування процесу. Антикорупційна програма та запуск порталу є одним з інструментів реалізації антикорупційної політики, важливою умовою для вступу України в ЄС та пріоритетом роботи НАЗК. Постає питання й ефективності його роботи, враховуючи поетапність до підключення, але “галочка” про, так зване, виконання антикорупційних заходів натомість вже є.
Що стосується схеми приєднання. У разі подання анонімного повідомлення, заявник не може претендувати на статус викривача та на отримання винагороди. В будь-якому разі кожному заявнику надається ідентифікатор, ввівши який, можна слідкувати за ходом розгляду повідомлення.
Розгляд справ. За умови, якщо повідомлення містить фактичну інформацію та відповідає нормам, попередній розгляд відбудеться протягом 10 робочих днів. Зазначається, що у тому разі, якщо під час попереднього розгляду відповідними органами було виявлено ознаки корупційних порушень, всі матеріали та відомості буде передано ДБР або спеціальним органам у сфері протидії корупції. Коли інформація з повідомлення буде підтверджена – винні в корупційних правопорушеннях будуть притягнуті до відповідальності.
Пропоную розібратися з важливим аспектом, а саме розумінням за яких умов особа вважається викривачем і отримує цей статус. Зазначу, що у разі відсутності хоча б однієї з нищевказаних умов – особа вважається заявником. По-перше, повідомити про корупцію повинна безпосередньо фізична особа. Тобто, це громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка переконана, що її інформація перевірена. По-друге, наведена інформація повинна містити факти, що доводять можливе вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, які можна перевірити. По-третє, інформація стала їй відома у зв’язку з трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання.
Читайте також: Цькування викривачів: як у світі гальмують участь громадськості необґрунтованими позовами
Викривач, як особа, яка розкриває інформацію про порушення чи незаконну діяльність, має низку прав та гарантій. Зауважу, це передбачає стаття 53-3 Закону України «Про запобігання корупції». Права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції». Він може подавати докази, що підтверджують його заяву аби підтвердити свої обвинувачення. Крім того, викривач має право на підтвердження того, що його повідомлення було отримано та зареєстровано відповідним уповноваженим органом. Важливо відзначити, що особа має право давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати. Для захисту своїх прав викривач може скористатися правом на безоплатну правову допомогу, особливо якщо його дії або інформація, яку він надає, стають предметом юридичного розгляду. Конфіденційність також є важливим аспектом. Це зумовлено правом на збереження конфіденційності своєї особистої інформації. У разі наявності загрози життю, здоров’ю, майну, або житлу себе та близьких осіб, викривач має право на забезпечення безпеки. Важливим є право на відшкодування витрат, пов’язаних із захистом своїх прав, включаючи юридичну допомогу та судові витрати. Право на винагороду за викривання порушень може бути надано в певних законом випадках. До інших прав викривача належить право на отримання психологічної допомоги та право на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом ситуаціях. Варто відзначити, що викривач також має право на отримання інформації про хід і результати розгляду, перевірки та розслідування інформації, яку він надав. Гарантії щодо викривача стосуються захисту трудових прав, виплати заробітку за час вимушеного прогулу та грошових компенсацій за порушення його трудових прав, а також поновлення порушених прав, передбачених статтею 53-4 Закону. Важливе уточнення: права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.
Читайте також: Участь викривача в кримінальному провадженні крізь призму судової практики
Щодо обов’язків викривача. Викривач повинен діяти в рамках законів України та міжнародних норм. Відповідно уважно ставитися до інформації, яку повідомляє, аби бути переконаним в тому, що вона є достовірною. За інших умов викривачу не буде надано державний захист, в тому числі якщо він не перевірив достовірність інформації, маючи таку можливість. Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції». Однак, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до статті 383 Кримінального кодексу України завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років чи позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Викривач може здійснити анонімне повідомлення без зазначення відомостей про себе або ж зазначити відомості, які можуть ідентифікувати особу викривача. Відповідно кожному повідомленню на Порталі автоматично присвоюється унікальний ідентифікатор повідомлення. Він надсилається згенерованим програмними засобами Порталу листом на адресу електронної пошти, зазначену викривачем. За умови якщо викривач зазначив адресу електронної пошти. Далі інформація про статус викривача вноситься до бази. За умови якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що наведена в ньому інформація містить фактичні дані, та стала відома викривачу у зв’язку з його діяльністю, проходженням ним служби чи навчання або його участю у передбачених законодавством процедурах.
Що говорить міжнародна практика щодо викривачів? В міжнародній практиці викривачем є особа, яка надає інформацію про незаконну діяльність, завдає шкоду суспільним інтересам. Ця діяльність може містити порушення прав людини, порушення безпеки транспорту, екологічні злочини та інші сфери, які суспільство вважає важливими. У нашій країні це обмежується переважно виявленням корупційних фактів або порушень, пов’язаних із корупцією.
Кримінальна та Цивільна конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, а також Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції визначають діяльність викривача. Вони ратифіковані Україною і є частиною національного законодавства нашої країни. На міжнародно-правовому рівні наша держава імплементувала у національне законодавство Конвенцію ООН проти корупції. Стаття № 33 Конвенції передбачає, що кожна держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про факти, пов’язані зі злочинами. Наступним міжнародним документом, ратифікованим Україною стала Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією Ради Європи. Тим самим, ми приєднались до Групи держав із боротьби з корупцією (GRECO).
Читайте також: Які права на отримання інформації має викривач?
Ще одне з актуальних питань, яке варте обговорення – отримання винагороди за викриття корупції. Винагорода за викриття корупційних порушень згідно із законодавством передбачає 10% від грошового розміру предмета корупційного порушення, але не може перевищувати 3000 мінімальних заробітних плат. Обов’язковою умовою для отримання винагороди є саме статус викривача. Зазначається, що винагорода буде виплачена після суду та після винесення судом обвинувального вироку. Попри нормативно закріплені заходи захисту викривачів, існують проблеми їх реалізації, через які українське суспільство залишається сприятливим середовищем для порушення прав викривачів.
Про що говорять реалії? Станом на вересень 2022 року в Єдиному реєстрі судових рішень відсутні вироки, в яких вирішене питання про виплату винагороди викривачу. Також у Єдиному реєстрі фіксуються вироки, в яких зазначено про долю речових доказів шляхом повернення їх викривачу. Безпосередньо судові провадження щодо отримання та надання неправомірної вигоди супроводжуються питанням провокації, тому часто суди досліджують й поведінку викривача та його участь в загальному контексті обставин кримінального правопорушення. Відповідно й особиста зацікавленість викривача разом з виявленими під час судового розгляду деталями, оцінювання інформації впливають на його здатність об’єктивно повідомити фактичні обставини справ. Сукупність низки цих недоліків свідка-викривача дозволяє суду позбавити можливості використати його показання як доказ через їх недостовірність в частині, що стосується мети та мотивів передачі викривачем грошових коштів.
Однак, в контексті цього досить резонансним є нещодавнє рішення колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС) щодо справи колишнього заступника начальника київської податкової служби. Відповідно, ухвалено рішення про виплату винагороди викривачу, яка становить 13 млн 299 тис 950 грн. Зазначу, що дана справа стосується визнання винуватості, укладену між прокурором САП та колишнім першим заступником начальника київської податкової служби, яка трапилася ще у 2020 році. Крім того, судом застосовано спеціальну конфіскацію на користь держави у розмірі 6 млн доларів.
Варто й зазначити про ухвали стосовно повернення обвинувальних актів. У судовій практиці трапляються випадки, коли немає єдності у розв’язанні питань про повернення обвинувального акта через відсутність в ньому даних про викривача. Суди досліджують об’єктивну наявність у кримінальному провадженні викривача відповідно до інформації, що міститься в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Вкрай важливо, аби канали повідомлення про корупцію були вказані відповідно до Закону. Нерідко бувають випадки, коли особою, яка складала обвинувальний акт, неправильно проведено тлумачення та роз’яснено застосування норм Закону України «Про запобігання корупції». Необхідно аби в обвинувальному акті правильно зазначався розмір запропонованої винагороди викривачу.
Отже, факти свідчать про низку проблемних питань. В українському законодавстві недостатньо врегульовані заходи відповідальності за тиск і переслідування з боку роботодавця та забезпечення гарантій анонімності і за розголошення даних про особу викривача. Лише маючи гарантований захист, люди справді наважуються свідчити. Умовного викривача цікавить, чи муситиме він страждати від дискримінації та цькування на роботі? До того ж більшість заходів державного захисту викривачів правоохоронними органами розповсюджується лише на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. У випадку надання допомоги викривачем у справі про адміністративне корупційне правопорушення, виникає прогалина у правовому регулюванні захисту такої особи. Таким чином, вдосконалення потребують й гарантії захисту викривачів з боку держави.
Григорій Мамка, депутат Верховної Ради України IX скликання,
доктор юридичних наук, заслужений юрист України
